2а-167/12/2170 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на прибуток та податку на додану вартість - 13.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южнефть" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У січні 2012 року ТОВ "Южнефть" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 січня 2012 року:

- №0000392301 на суму 2 920 945,75 грн. за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- №0000402301 на суму 3 929 705,44 грн. за порушення п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 133, 134, 135, 137, 138, 152 ПК України;

- №0000412301 на суму 3 194 414,70 грн. за порушення ст. 241 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі протиправних висновків акту планової виїзної перевірки щодо нікчемності угод, укладених між ТОВ "Южнефть" та його контрагентами, оскільки фактично було отримано паливно-мастильні матеріали від постачальників, а придбані товари використані у господарській діяльності, що підтверджено належним чином складеними бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року №0000402301, №0000392301.

Частково визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року №0000412301 на суму 159 707,35 грн. (за основним платежем на суму 140 528,74 грн., за штрафними санкціями на суму 19 178,61 грн.).

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі нікчемних правочинів, тобто без мети реального настання наслідків, так як постачальники позивача не мали у своєму розпорядженні необхідних умов для здійснення господарської діяльності з поставки товарів та не знаходились за юридичною адресою. Також, у перевіряємий період позивач здійснював оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами, тобто був податковим агентом, і тому повинно сплачувати екологічний податок.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акта про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Южнефть" від 26 грудня 2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 листопада 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 листопада 2009 року по 30 вересня 2011 року.

За актом перевірки позивачеві грошові зобов'язання за період з 26 листопада 2009 року по 30 вересня 2011 року з податку на прибуток та з податку на додану вартість збільшено внаслідок виключення з податкової звітності ТОВ "Южнефть" валових доходів, податкових зобов'язань, валових витрат та податкового кредиту, сформованих на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ "Плат-Маш", ТОВ "Олімп-С", ПП "Альгіріс", ТОВ "Вєлєна В", ПП КФ "Зернопласттрейд", ПП "КФ "Таврія Пласт", ПП "Селтік-Юг", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Октант".

Відповідно до акта перевірки та податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року №0000412301 відповідач збільшив зобов'язання ТОВ "Южнефть" з надходжень від здійснення торгівлі на митній території України паливом власного виробництва, або виробленого з сировини податковим агентом (екологічний податок) на 319 414,70 грн., у тому числі за основним платежем на 281 057,49 грн.

Збільшення зобов'язань з екологічного податку пов'язане з тим, що ТОВ "Южнефть" у 2011 році здійснювало оптову торгівлю бензином та дизпаливом, при цьому як податковий агент екологічний податок з цієї реалізації не нараховувало, у податковій звітності не відображало, в бюджет не сплачувало, чим порушило вимоги розділу VІІІ "Екологічний податок" Податкового кодексу України (2755-17) .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено правомірність визначення зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0000392301 та №0000402301, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при розрахунку зобов'язань з екологічного податку було завищено розмір, і тому податкове повідомлення-рішення №0000412301 підлягає частковому скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1). До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп.5.2.1 п.5.2). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9. п.5.3).

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), підтвердженим належним чином оформленими документами.

У перевіряємому періоді ТОВ "Южнефть" здійснювало діяльність з торгівлі нафтопродуктами.

З цією метою позивачем (покупець) було укладено з ТОВ "Плат-Маш", ТОВ "Олімп-С", ПП "Альгіріс", ТОВ "Вєлєна В", ПП КФ "Зернопласттрейд", ПП "КФ "Таврія Пласт", ПП "Селтік-Юг", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Октант" договори купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти у кількості по номенклатурі та ціні, визначених у додатках до цих договорів.

В підтвердження факту виконання укладених договорів позивачем представлені первинні документи, які підтверджують правомірне формування валових витрат та податкового кредиту, а саме видаткові на податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та акти звірки.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, встановити факт поставки товару, його ціну та кількість.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру валових витрат та податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не спростовано здійснення ТОВ "Южнефть" реальних господарських операцій, а витрати позивача за цими операціями є документально підтвердженими, мають виробничий характер та спрямовані на одержання доходу від реальної підприємницької діяльності, і тому податкові повідомлення-рішення №0000392301 та №0000402301 підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000412301 за порушення ст. 241 ПК України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 241 ПК України - податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Підрозділом 5 розділу ХХ вказаного Кодексу (2755-17) передбачено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Южнефть" у І кварталі 2011 року реалізувало бензину сумішевого 637,9 т, дизельного пального з вмістом сірки більше як 0,2 % -610,2 т, у ІІ кварталі 2011 року відповідно бензину сумішевого 480,4 т, дизельного пального з вмістом сірки більше як 0,2 % -534,2 т, у ІІІ кварталі 2011 року бензину сумішевого 1652,6 т, дизельного пального з вмістом сірки більше як 0,2 % -895,3 т., що не заперечується позивачем.

Згідно розрахунків апелянта, ТОВ "Южнефть", виходячи зі ставок екологічного податку не задекларувало до сплати екологічного податку за І квартал 2011 року 644 401,4 грн., за ІІ квартал 2011 року -63 231,7 грн. та за ІІІ квартал 2011 року -153 424,82 грн.

Отже, податкова правомірно визначила позивача, як платника екологічного податку у 2011 році, та залучила його до сплати цього податку за відповідний період 2011 року.

Разом з тим, апелянтом неправомірно не враховано обмеження ставок екологічного податку, передбачених у підрозділі 5 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , у зв'язку з чим при розрахунку зобов'язань з екологічного податку за три квартали 2011 року апелянтом завищено їх розмір на 140 528,75 грн., що спричинило надмірне застосування штрафних санкцій у сумі 19 178,61 грн. за податковим повідомленням рішення №0000412301, і тому рішення підлягає скасуванню в частині збільшення екологічного податку на суму 159 707,36 грн., що було вірно встановлено судом першої інстанції.