Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Заголдного В.В. та Лавренюка М.Ю.

за участю прокурора засуджених Глибченко Т.Г. ОСОБА_1 і ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2007 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючу судимості,

за ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на два місяці арешту, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів їй призначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

неодноразово судимого, останнього разу - 4.02.02 року за ст. ст. 391, 71 КК України (2341-14)

на п'ять років позбавлення волі,

за п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на два місяці арешту, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Суд визнав, що в кінці травня 2007 року ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 вбити свого чоловіка ОСОБА_4 і пообіцяла йому за це одну з квартир потерпілого. ОСОБА_2 погодився. Вона повідомила ОСОБА_2 адресу проживання ОСОБА_4 і передала йому фото останнього.

3 червня 2007 року ОСОБА_1 дала ОСОБА_2 ключ від вхідних дверей тамбура квартир ОСОБА_4 та наказала забрати особисті документи потерпілого і документи на нерухоме майно. Цього ж дня ОСОБА_2 уломився до квартири АДРЕСА_1, і взятим із собою ножем п'ятьма ударами в груди умисно вбив ОСОБА_4 Після цього він зайшов у квартиру потерпілого № 62, що розташована поряд, забрав там паспорт ОСОБА_4, його трудову книжку, свідоцтво про шлюб і документи на нерухомість. Про вбивство ОСОБА_4 ОСОБА_2 доповів ОСОБА_1 і передав їй винесені з квартири документи потерпілого.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок, виключити з нього рішення суду про засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 162 і ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) , відповідно. Вважає, що засуджений опинився в квартирі потерпілого з дозволу самого власника житла.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджена ОСОБА_1 просить пом'якшити їй покарання. Підкреслює, що вона, хоча й причетна до трагічної смерті ОСОБА_4, але не винувата в убивстві. Кається, що не повідомила своєчасно правоохоронні органи про вбивство ОСОБА_4. Наголошує, що не просила ОСОБА_2 вбивати чоловіка. Вважає, що ОСОБА_2 обмовив її. Частково визнає себе винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162 і ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) .

Адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок, а її підзахисну ОСОБА_1 - виправдати. На її думку, суд прийняв необгрунтоване рішення щодо ОСОБА_1, оскільки оцінив докази упереджено.

Засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити. Твердить, що він учинив розправу над ОСОБА_4 сам, без участі ОСОБА_1, а на досудовому слідстві змушений був обмовляти себе і ОСОБА_1 під тиском працівників слідства. Вважає, що в матеріалах справи немає даних про вбивство на замовлення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала доводи касаційного подання, виступи засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки суду про винуватість засуджених у вчиненні злочинів за обставин, наведених у вироку, про зміст умислів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які оспорюються в касаційних скаргах, є обгрунтованими. Обвинувачення виходило з того, що ОСОБА_2 у даному разі був виконавцем корисливого вбивства ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1, яка пообіцяла йому за це одну з квартир потерпілого.

З показань засуджених у судовому засіданні видно, що ОСОБА_2, подолавши опір ОСОБА_4, вломився до його квартири і ножем убив потерпілого. З квартири ОСОБА_4, яка розташована поряд, ОСОБА_2 по вказівці ОСОБА_1 виніс особисті документи потерпілого і документами на нерухомість, які передав їй і доповів про вбивство. З'ясовуючи зміст умислів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд, як видно з вироку, враховував усі обставини справи, у тому числі показання засуджених на досудовому слідстві. Судовий аналіз мотивів злочину свідчить, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заздалегідь обговорювали розправу над ОСОБА_4. Вони неодноразово зустрічались і уточнювали задумане. ОСОБА_4 був інвалідом першої групи, тому ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 скинути потерпілого зі сходів у такий спосіб, щоб той більше не піднявся. ОСОБА_2 погодився вбити ОСОБА_4. ОСОБА_1 це влаштовувало. Вона не заперечувала проти такої розправи над своїм чоловіком і пообіцяла ОСОБА_2 за це одну з квартир потерпілого. Вона передала ОСОБА_2 фото ОСОБА_4, повідомила його адресу, і вручила йому ключ від вхідних дверей тамбура квартир потерпілого. ОСОБА_2 не вдалося виконати замовлення з першого разу. ОСОБА_1 настояла на виконанні розправи і наказала ОСОБА_2 забрати документи з квартири ОСОБА_4. До свого помешкання ОСОБА_4 не впускав ОСОБА_2 і той змушений був застосувати силу. На порозі він пхнув потерпілого, зачинив за собою двері і тут же наніс йому п'ять смертельних ударів ножем у груди. Такий висновок узгоджується з неодноразовими поясненнями на досудовому слідстві самої ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який за участі свого захисника, в тому числі під час проведення з ним відтворення обстановки і обставин події в деталях повідомив про підготовку і продемонстрував спосіб виконання замовного вбивства ОСОБА_4.

Про це твердила на досудовому слідстві свідок ОСОБА_5. За її словами, ОСОБА_1 пропонувала ОСОБА_2 вбити ОСОБА_4 ОСОБА_2 сам розповідав їй про те, як він позбавив життя ОСОБА_4 і знищив сліди вбивства.

Зазначені пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_5 суд належно проаналізував, іншими доказами вони не спростовуються, відповідають фактичним обставинам справи, тому обгрунтовано визнав достовірними і поклав в основу вироку. Під час обшуку в квартирі ОСОБА_1 були виявлені документи, в тому числі ті, якими ОСОБА_2 заволодів у квартирі ОСОБА_4.

Представник управління праці і захисту населення Євпаторійської міськради Зінедінов Е. підтвердив, що ОСОБА_4 не мав близьких родичів, мешкав він сам, хоча і перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_1.

Тому вважати, що засуджені могли обмовляти себе на досудовому слідстві, як про це стверджується в касаційних скаргах, суд підстав не мав. Адже кожний з засуджених, в деталях розповідаючи про вчинення злочину іншим, у такий спосіб викривав його і себе в цьому злочині.

Усі ці та інші дані, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_2, у висновках судово-медичної експертизи про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_4 (п'ять колото-різаних ран на грудях, зліва, одна з яких пошкоджує легеню) - давали суду підстави дійти висновку про те, що як за спрямованістю умислу, так і за об'єктивними ознаками ОСОБА_1 замовила ОСОБА_2 вбити ОСОБА_4, пообіцявши йому за це квартиру потерпілого, а ОСОБА_2, у свою чергу, наносячи удари ножем ОСОБА_4, усвідомлював, що він виконує протиправне замовлення на позбавлення потерпілого життя. Він бажав виконати корисливе замовлення ОСОБА_1 і виконав його. Такого характеру діяння ОСОБА_2 за своїми ознаками утворюють склади злочинів, передбачені п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 і ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) , а ОСОБА_1 - ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 і ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) .

Рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) і ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) відповідає фактичним обставинам справи і не викликає сумнівів у колегії суддів. Як визнав суд, і про це зазначено у вироку, ОСОБА_4, побачивши на порозі ОСОБА_2, почав чинити опір незнайомцеві і не впускав його до своєї квартири. У цьому випадку засудженому довелося застосовувати силу, щоб зайти до квартири потерпілого. ОСОБА_1 передавала ОСОБА_2 не тільки ключ від вхідних дверей тамбура, а й фото потерпілого, бо той не знав її чоловіка. Отже, ОСОБА_2 опинився в квартирі ОСОБА_4 незаконно.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, у тому числі особливо тяжкого злочину, дані про особи засуджених зокрема ті, про які зазначено у касаційних скаргах засуджених, тому колегія суддів не знайшла підстав для пом'якшення їм покарань.

Даних про те, що органами досудового слідства чи судом були допущені порушення норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для змін або скасування вироку, не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила

касаційне подання прокурора та касаційні скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.