Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Рибченка А.О.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 825/2378/14 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім спецій" до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім спецій" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Дім спецій") звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - відповідач, Козелецька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу № 267 від 11 червня 2014 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дім спецій" код за ЄДРПОУ 34485173 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період - 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року".

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Козелецькою ОДПІ 11 червня 2014 року на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України прийнято наказ № 267 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дім спецій" код за ЄДРПОУ 34485173 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період - 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року" тривалістю 5 робочих днів.

На підставі зазначеного наказу 16 червня 2014 року Козелецькою ОДПІ були виписані направлення на перевірку № 43, № 44 та № 45, які разом з наказом про призначення перевірки 17 червня 2014 року були вручені директору ТОВ "Дім спецій".

Відмовляючи в задоволенні позову, Чернігівський окружний адміністративний суд зазначив про ненадання позивачем у відповіді на запит податкового органу запитуваної інформації та підтверджуючих документів у повному обсязі. Крім того, у зв'язку з допущенням позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем на запити податкового органу було надано повну та вичерпну інформацію з копіями підтверджуючих її документів. Також позивач не допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, що підтверджується рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27 червня 2014 року.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Види перевірок визначені у пункті 75.1 статті 75 ПК України і такими є камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений приписами статті 78 ПК України.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України закріплено перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких, податковий орган має право на проведення позапланової перевірки.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, як підставу для проведення позапланової перевірки позивача зазначено підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На обґрунтування наявності передбачених названими положеннями Податкового кодексу України (2755-17) підстав для проведення позапланової перевірки, відповідачем надано докази направлення платнику податків запитів від 19 березня 2014 року № 94/10/150025, від 25 березня 2014 року № 144/10/15-025, від 08 квітня 2014 року № 166/15/-010, від 13 травня 2014 року №211.

За результатами аналізу названих запитів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх оформлення відповідно до вимог Податкового кодексу України (2755-17) .

При цьому, оцінка наданої платником податків інформації на запити податкового органу відноситься до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень. Проте факт надання платником податків інформації та документів на запит податкового органу сам по собі не виключає призначення перевірки, якщо податковий орган в ході їх оцінки дійде висновку про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, які вірно встановлено судом першої інстанції, на запит № 94/10/150025 від 19 березня 2014 року позивачем не було надано жодних пояснень та фінансово-господарських документів, що підтверджують передачу товарів, виконання (надання послуг) за вчиненим правочином - товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

На запит № 144/10/15-025 від 25 березня 2014 року, щодо ймовірного заниження сум податкового зобов'язання з ПДВ у лютому місяці 2014 року, ТОВ "Дім спецій" також не було надано пояснень та документальних підтверджень щодо проведення розрахунків та наявності коштів на розрахунковому рахунку на день надання відповіді на запит, реалізації продукції по бухгалтерських документах, технічних умов зберігання, виробництва, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів, щодо висвітлення питання перевізників товару на всіх його етапах.

На запит № 211 від 13 травня 2014 року щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1 квартал 2014 року позивачем не було надано пояснення та їх документальне підтвердження в повному обсязі щодо декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 129757,00 грн., код рядка 7 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2014 року; неподання фінансової звітності за 1 квартал 2014 року на підставі статті 57 ПК України.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги відповідача дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 825/2378/14 скасувати.

3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі № 825/2378/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.