5-4908км07 Про службову недбалість, що призвело до втечі засуджених з виправної установи - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Iрпінського міського суду Київської області від 29 червня 2006 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

виправдано за ч.1 ст. 367 КК України (2341-14) .

Також цим вироком засуджено ОСОБА_4, який судові рішення у касаційному порядку не оскаржував і касаційне подання щодо якого не внесено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області вирок залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що працюючи в Iрпінській виправній колонії № 132 помічником чергового, в період з 9 на 10 квітня 2005 року неналежно віднісся до виконання покладених на нього обов'язків, допустив службову недбалість, що призвело до втечі двох засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з виправної установи.

У касаційному поданні заступник прокурора порушує питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_1. вироку та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд, оскільки суд необгрунтовано, на думку прокурора, виправдав його за ч.1 ст. 367 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3, які просила вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін, прокурора Вергізову Л.А., яка просила касаційне подання задовольнити, судові рішення скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.

Згідно з ч.4 ст. 327 КПК України (1001-05) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок у силу ч.1 ст. 327 КПК України (1001-05) повинен бути мотивований судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України (1001-05) мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи і тексту вироку, виправдовуючи ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, суд наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав.

У вироку не наведено конкретних обгрунтувань і мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

Органи досудового слідства на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1. посилалися на його показання, в яких він на досудовому слідстві фактично визнавав свою винність у неналежному виконанні своїх службових обов'язків і пояснював, що засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_6 мали можливість залишити установу, оскільки ним не здійснювався належний контроль за несенням служби чергової зміни і що з 2-ї години до 3-ї ночі і з 3 години 30 хв. до 5-ї години ранку 10 квітня 2005 року він спав у приміщенні КПП-2, хоча й знав, що у складі чергової зміни був недокомплект.

З показань ОСОБА_4 на досудовому слідстві, які він підтвердив в судовому засіданні, вбачається, що о 23-й годині 9 квітня 2005 року після команди "Відбій" він і ОСОБА_6 у кімнаті для приготування їжі, яка була відчинена, вживали принесені ним алкогольні напої (брагу), після чого приблизно о 2-й годині ночі за його пропозицію поїхати у м. Чернігів вони безперешкодно перелізли через огорожу на контрольно-слідову смугу, пройшли по ній повз паркан до кута адміністративного будинку штабу установи, перелізли через паркан і покинули територію установи.

Крім того, органи обвинувачення посилалися на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які в ніч з 9 на 10 квітня 2005 року входили до складу чергової зміни установи і на досудовому слідстві пояснювали, що до них ніяких вказівок і наказів від ОСОБА_2 щодо забезпечення належного нагляду за засудженими не надходило.

Виправдовуючи ОСОБА_2, суд взяв до уваги його показання, у яких він визнав, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 мали можливість залишити установу, оскільки ним не здійснювався належний контроль за несенням служби чергової зміни і що з 2-ї години до 3-ї ночі і з 3 години 30 хв. до 5-ї години ранку 10 квітня 2005 року він спав у приміщенні КПП-2, і показання вищезазначених свідків, які в судовому засіданні змінили свої показання і пояснювали, що втеча засуджених сталася через неукомплектованість чергової зміни і що ОСОБА_2. попереджав їх про це. При цьому суд не дав належної оцінки тому, що вказані свідки змінили свої показання, не навів переконливих мотивів, чому взяв саме ці показання до уваги і відкинув докази обвинувачення.

Крім того, суд взагалі не дав оцінки показанням в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 і залишив поза увагою матеріали службового розслідування, згідно яких ОСОБА_1 неналежно виконував обов'язки чергового помічника начальника виправного центру з 9 на 10 квітня 2005 року (т. 1 а.с.133-136).

Таким чином, рішення суду про виправдання ОСОБА_2 є передчасним, прийнятим із порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів.

Не дано належної оцінки цим обставинам і судом апеляційної інстанції.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і ретельно перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні, в залежності від чого постановити по справі законне і обгрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Iрпінського міського суду Київської області від 29 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.