Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В.

суддів Єлфімова О.В., Пузиревського Є.Б.,

розглянула в судовому засіданні 25 квітня 2017 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 9 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 січня 2017 року.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 9 серпня 2016 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Хмелів Володимир-Волинського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 січня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 7 квітня 2015 року, приблизно о 20 год. 30 хв., знаходячись поблизу приміщення районного будинку культури по вул. Данила Галицького, 7, що у м. Володимир-Волинський Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що судами не враховано у повній мірі особу засудженого та обставини вчинення злочину, в результаті чого йому призначено занадто суворе покарання. Просить застосувати щодо нього положення ст. 69 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що засуджений вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, являється учасником антитерористичної операції, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом ІІІ групи. Також, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставин, які пом'якшують покарання засудженому в ході судового розгляду не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання засудженому судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі і ті на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 69 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65- 67, 69 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, а також підстав для застосування щодо нього положень ст. 69 КК України, про що засуджений зазначає у своїй касаційній скарзі, не вбачається.

При розгляді апеляції засудженого, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 9 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 січня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.