Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

головуючого

Вус С.М.,

суддів

Пекного С.Д., Таран Т.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2. на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1

уродженця та мешканця м. Білгород-Дністровський,

раніше неодноразово судимого, останній раз судимого 22.01.1996 р. за ст.ст.17,86-1 КК України (2341-14)

на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна,

- за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі.

За ч.2 ст. 194 КК України (2341-14) ОСОБА_2. виправдано.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2006 року вирок в частині виправдання ОСОБА_2. за ч.2 ст. 194 КК України (2341-14) скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. У решті вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 23 березня 2003 року у період часу з 14 по 16 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у помешканні будинкуАДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин, з метою умисного вбивства, завдав ОСОБА_3. знайденою в будинку праскою множинні удари в область голови. У результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. в інтересах засудженого просить судові рішення скасувати, а справу закрити. На обгрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Суд неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки у ОСОБА_2. не було умислу на вбивство потерпілого. Вважає, що засуджений діяв у межах необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій ОСОБА_3. Також, на думку захисника, рішення апеляційного суду про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_2. у частині його виправдання за ч.2 ст. 194 КК України (2341-14) на новий судовий розгляд є необгрунтованим.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2. наводить аналогічні скарзі захисника підстави для скасування постановлених щодо нього судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг слід відмовити.

Висновок суду про винність ОСОБА_2. у вчиненні умисного вбивства за обставин, встановлених судом, грунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим.

Так, сам засуджений як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні детально та послідовно розповів про обставини побиття потерпілого ОСОБА_3. При відтворенні обстановки і обставин події, в тому числі й в присутності захисника, показав механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Зазначені показання засудженого судом обгрунтовано взяті до уваги, як правдиві, оскільки вони не тільки відповідають фактичним обставинам справи, нічим не спростовані, а й об'єктивно узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_4., ряду свідків у справі та підтверджуються даними відповідних експертиз, в тому числі й судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_3., даними протоколів слідчих дій, іншими доказами у справі.

Посилання у касаційних скаргах на те, що ОСОБА_2. не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_3., а діяв у стані необхідної оборони, перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і обгрунтовано визнані безпідставними.

Як видно зі справи, засуджений завдав потерпілому велику кількість ударів праскою у життєво-важливий орган - голову. Ці удари були нанесені зі значною силою, про що свідчить характер тілесних ушкоджень.

Судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення для справи.

Виходячи з фактичних обставин справи, дії ОСОБА_2. за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) судом кваліфіковані правильно.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну постановлених судових рішень, не встановлено.

Покарання ОСОБА_2. призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України (2341-14) .

Твердження захисника щодо необгрунтованості рішення апеляційного суду про направлення кримінальної справи в частині виправдання ОСОБА_2. за ч.2 ст.194 КК України (2341-14) на новий судовий розгляд, є безпідставними, оскільки таке рішення суду не є предметом розгляду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2. відмовити.