Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Квасневської Н. Д., Крещенка А. М., при секретарі судового засідання за участю прокурора Бражнику М. В., Деруна А. І.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 1201603006000049 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 липня 2016 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Локачинського районного суду Волинської області від 20 травня 2016 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1760 грн 80 коп. витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 липня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 05.00 год. 20 березня 2016 року, рухаючись на автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне у напрямку м. Луцька біля с. Губин Локачинського району Волинської області на автомобілі "Пежо Боксер" реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не вибрав безпечної швидкості для руху, не врахував дорожню обстановку та не зреагував на її зміну, виїхав на праве узбіччя, де допустив наїзд на дерево, в результаті чого пасажир ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає про безпідставність звільнення засудженого від відбування покарання із випробуванням та неврахування апеляційним судом доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання, оскільки останній вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, в результаті якого загинула людина.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Посилання прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, що мають значення для справи та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Проте суди цих вимог закону не дотрималися, про що правильно вказав у касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції.

Так, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суди послалися на те, що засуджений позитивно характеризується, є особою молодого віку, вчинив злочин з необережності, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, думку потерпілої, яка претензій до засудженого не мала та просила не позбавляти його волі.

Разом з тим, суди в достатній мірі не врахували конкретні обставини справи, зокрема те, що засуджений вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, в результаті якого загинула людина. Це призвело до безпідставного застосування ст. 75 КК України.

За таких обставин у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність що, на думку колегії суддів, може бути усунуто судом апеляційної інстанції, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді слід виконати усі вимоги чинного законодавства, перевірити усі доводи, на які посилається прокурор, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.