Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Крещенка А. М., Сахна Р. І., при секретарі судового засідання за участю прокурора Холявчуку А. А., Міщенко Т. М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014050380001485 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2015 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком цього ж суду 08.09.2014 р. за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, засуджено за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, в період часу з 12.10 до 14.30 год. 03 листопада 2014 року за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 умисно, безоплатно надав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приміщення для незаконного вживання та виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено, - метамфетаміну.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що усупереч вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України апеляційним судом не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 та не наведено в судовому рішенні мотивів, з яких суд дійшов висновку про необґрунтованість його апеляційних вимог. Крім того, текст ухвали апеляційного суду містить чисельні помилки у логіці викладу, а також граматичні, орфографічні, стилістичні та технічні помилки, що ускладнює сприйняття та розуміння цього судового рішення, а тому викликає сумнів у його законності та справедливості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_6 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, не оспорював обставин його вчинення та, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому засудженому були роз'яснені наслідки розгляду провадження в скороченому порядку, а саме те, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Також суд переконався в добровільності та істинності позиції засудженого.

Вирок суду першої інстанції постановлений з урахуванням ст.ст. 370, 374 КПК України, зокрема, в ньому належним чином наведено формулювання обвинувачення ОСОБА_6, визнане судом доведеним за ч. 1 ст. 317 КК України, надано оцінку доказам, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість засудженого.

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово судимий, задовільно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, стан його здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним.

Також суд правильно призначив ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 (в якій він посилався на незаконність проведення обшуку в його квартирі та суворість призначеного покарання), детально їх вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи засудженого в частині неправильного встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду (оскільки це провадження розглядалось в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України), а призначене ОСОБА_6 покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни ухвали апеляційного суду, в провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.