5-4252км07 Про перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 19 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Лимаренка А.С., який брав участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, захисника - адвоката ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2,

встановила:

вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 року

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця міста Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, мешканця міста Алушти Автономної Республіки Крим, такого, що не має судимості, -

засуджено за:

- ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) із застосуванням вимог ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 2 роки;

- ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 2 роки зі сплатою штрафу 1700 гривень.

На підставі вимог ст. 70 КК України (2341-14) остаточно визначено ОСОБА_2 покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 3 роки зі сплатою штрафу 1700 гривень.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та згідно з вимогами ст. 76 КК України (2341-14) з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за те, що він, будучи головою орендного підприємства "Пересувна механізована колона" (надалі ОП "ПМК") міста Алушти Автономної Республіки Крим, порушуючи вимоги чинного законодавства України, 6 січня 2003 року уклав з громадянином ОСОБА_3 договір займу на суму 40 000 гривен, під виконання якого передав останньому в заставу майно вартістю 3 957 гривень 30 копійок, що належало не ОП "ПМК", а Алуштинській міській раді, та майно СП "Нева" вартістю 141 783 гривні.

Отримавши від ОСОБА_3 гроші в сумі 40 000 гривень, ОСОБА_2 в порушення вимог законодавства кошти не оприбуткував (не здав до каси очолюваного ним підприємства).

Оскільки гроші в сумі 40 000 гривень ОСОБА_3 повернуто не було, рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2003 року право власності на майно за вказаним договором застави було визнано за фізичною особою ОСОБА_3

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням її на новий судовий розгляд. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим, що судом неправильно було кваліфіковано дії ОСОБА_2, оскільки в частині передачі у заставу майна СП "Нева" він добросовісно помилявся про належність цього майна очолюваному ним підприємству, тобто в цій частині його дії не носять ознак злочину. Тому прокурор вважає, що це обвинувачення необхідно виключити.

У касаційній скарзі захисника порушується питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень - виправдання його за ч. 3 ст. 365 і ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) , а також звільненням на підставі акту амністії від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) . Своє прохання захисник також мотивує тим, що судом неправильно було встановлено фактичні обставини справи, зокрема, належність майна, яким розпорядився ОСОБА_2 Захисник вважає, що справу було розглянуто з обвинувальним ухилом.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями самого ОСОБА_2, в яких він не заперечував факту вчинення злочинних дій, показаннями потерпілого ОСОБА_4 про розмір шкоди, спричиненої очолюваному ним підприємству, показаннями представників цивільного позивача ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про фактичну належність переданого у заставу майна та розмір шкоди, заподіяної діями ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_3 про обставини укладення між ним та ОСОБА_2 як посадовою особою договору застави та займу, свідка ОСОБА_7, яка працювала бухгалтером ОП "ПМК" і повідомила про заставу майна, а також що грошових коштів на рахунок цього підприємства не надходило, свідка ОСОБА_8, який також повідомив про належність заставленого ОСОБА_2. майна та розмір шкоди, спричиненої такими діями останнього, даними письмових доказів, в тому числі й рішеннями судів різних інстанцій, відповідно до яких встановлювалася належність переданого ОСОБА_2. у заставу майна, іншими доказами.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів. Тому колегія суддів вважає викладені у касаційних поданні та скарзі доводи про незаконність засудження ОСОБА_2 безпідставними. Викладені у поданні та скарзі доводи про те, що ОСОБА_2 добросовісно помилявся у приналежності майна очолюваному ним підприємству, колегія суддів вважає необгрунтованими. Як убачається з матеріалів кримінальної справи та було встановлено судом, спори про належність майна між ОП "ПМК" та СП "Нева" тривали протягом значного часу, ОСОБА_2 повинен був обізнаним про них, і при укладенні договору застави майна не вправі був заставляти спірне майно, оскільки правовий статус цього майна також не було задокументовано й на нього у ОП "ПМК" були відсутні первинні документи, що також підтвердила свідок ОСОБА_7. Крім того, засуджений як керівник підприємства не міг не знати, яким майном володіє підпорядковане йому підприємство.

Колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) , а також обраною йому судом мірою покарання. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до ОСОБА_2 акту амністії, оскільки він засуджений за сукупністю злочинів, до якої входить і тяжкий злочин.

Не заслуговують на увагу доводи скарги захисника про те, що суддя, яка розглядала кримінальну справу щодо ОСОБА_2, була заінтересована, оскільки вона розглядала цивільну справу за позовом СП"Нева". Відповідно до вимог чинного законодавства України будь-яких заборон розгляду справ тим самим суддею не міститься, крім тих, що чітко передбачені нормами процесуального законодавства. Таких обставин у скарзі захисника не наведено.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора Лимаренка А.С., який брав участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, захисника - адвоката ОСОБА_1 про перегляд вироку Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 року та ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2.