Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.,

суддів

Жука В.Г. і Кузьменко О.Т.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 9 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 24.12.2004 року Білозерським районним судом

Херсонської області за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14)

на 1 рік обмеження волі, з іспитовим

строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладено певні обов'язки на підставі ст. 76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи зобов'язаним згідно з рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 1.07.2002 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2, ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_3 та ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_4, до їх повноліття та, будучи засудженим вироком цього ж суду від 24 грудня 2004 року на 1 рік обмеження волі, з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , продовжував злісно ухилятися від сплати аліментів. На неодноразові попередження виконавчої служби про необхідність сплачувати аліменти не реагував. Заборгованість по сплаті аліментів на 1 квітня 2004 року складала 6126 грн..

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку у зв'язку з істотним порушунням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та направленням справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, суд, формулюючи обвинувачення у мотивувальній частині вироку, а саме, не зазначивши період несплати аліментів засудженим, обмежився лише вказівкою на те, що станом на квітень 2006 року сума заборгованісті по аліментам складає 6126 грн., чим вийшов за межі обвинувачення, пред'явленого органами досудового слідства. Також у поданні зазначається, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164 КК України (2341-14) через те, що обвинувачення було пред'явлене ОСОБА_1 як ухилення від сплати аліментів на суму 3264 грн., оскільки постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2006 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком суду від 24 грудня 2004 року і зазначена постанова не скасована і набрала законної сили.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка частково підтримала касаційне подання та вважала, що дії засудженого слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у злісному ухиленні від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з листопада 2004 року по квітень 2006 року на 3264 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком (а.с. 8).

Проте, суд першої інстанції в порушення ст. ст. 334, 335 КПК України (1001-05) , вийшовши за межі пред'явленого ОСОБА_1 у обвинувачення органами досудового слідства, у мотивувальній частині вироку вказав, що сума заборгованості на квітень 2006 року становить 6126 грн..

Крім того, виклакає сумнів правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164 КК України (2341-14) , оскільки постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 17.02.2006 року ОСОБА_1 було звільнено від вібування покарання, призначеоного йому за вироком суду від 24 грудня 2004 року, а тому дії ОСОБА_1 неохідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) , через те, що судимість на день постановлення даного вироку у нього була погашена.

Що стосується суми заборгованності, то ця обставина не може впливати на обгрунтованність засудження ОСОБА_1 і має бути уточнена судом, який постановив вирок в порядку ст. ст. 407-409 КПК України (1001-05) .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 9 червня 2006 року змінити, дії ОСОБА_1 перекваліфікувати на ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

В решті вирок залишити без зміни.