Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Наставного В. В., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2017 року щодо ОСОБА_4,

вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 грудня 2016 року засуджено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі статей 71, 72 вказаного Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2017 року вказаний вирок змінено: постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 вказаного Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без змін.

Зі змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що він не погоджується з вказаною ухвалою апеляційного суду.

Виходячи з положень ст. 429 КПК України касаційна скарга має відповідати вимогам, визначеним ст. 427 цього Кодексу, відповідно до яких у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є, судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; перелік матеріалів, які додаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, касаційна скарга прокурора не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.

Так, прокурор у касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, не наводить належного обґрунтування зазначеної позиції з огляду на положення статей 413, 419 КПК України.

При цьому, суперечливими є доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 72 КК України не зарахував в строк відбуття покарання ОСОБА_4 відбуту частину покарання у виді 2 років позбавлення волі за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя. При тому, що вказаний вирок районного суду був ухвалений 09 листопада 2016 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України та п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.