Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури Вербовщук С. Г.

від позивача Віноградова С. А.

від апелянта Фаніна І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Південної митниці на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року по справі за позовом Приватного підприємства «Профстрой»до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Південної митниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

У вересні 2009 року Приватне підприємство «Профстрой»звернулося до суду з позовом Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Південної митниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року позов Приватного підприємства «Профстрой» задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року вищевказана постанова залишена в силі, отже вона набрала законної сили.

11 жовтня 2012 року Приватне підприємство «Профстрой»звернулось до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання вищезазначеної постанови.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року дану заяву задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року по справі № 2а-11149/09/1570 шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надмірно сплачених Приватним підприємством «Профстрой»мита в сумі 54111,20 гривень (п'ятдесяти чотирьох тисяч ста одинадцяти гривень 20 коп.) та податку на додану вартість в сумі 175743,57 гривень (ста сімдесяти п'ятьох тисяч семисот сорок трьох гривень 57 коп.), а всього 229854,77 гривень (двохсот двадцяти дев'яти тисяч восьмисот п'ятдесяти чотирьох гривень 77 коп.) згідно митих декларацій № 500060735/9/002078 від 03.03.09 року, 500060735/9/002694 від 19.03.09 року, 500040026/9/002446 від 21.05.09 року, 500040413/9/008660 від 14.07.09 року, 500040413/9/008944 від 17.07.09 року, 500040413/9/008973 від 17.07.09 року, 500050030/9/009308 від 22.07.09 року, 500040413/9/009457 від 24.07.09 року, 500040413/9/009588 від 27.07.09 року, 500040413/9/009589 від 27.07.09 року, 500040413/9/009672 від 28.07.09 року, 500040413/9/009719 від 29.07.09 року, 500040413/9/009788 від 30.07.09 року, 500040413/9/009803 від 30.07.09 року, 500040413/9/010016 від 03.08.09 року, 500040413/9/010148 від 04.08.09 року, а саме з рахунків: «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» (код 020) № 31117060705002 в ГУДКСУ в Одеській області, код бюджетної класифікації 15010100 (с.060), «Податок на додану вартість з товарів, на територію України суб'єктами господарювання» (код 028) № 31113031705002 в ГУДКСУ в Одеській області, код бюджетної класифікації 14010300 (с. 031).

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого суду, Південна митниця в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суддя місцевого суду порушив вимоги законодавства України, що є підставою для скасування ухвали про зміну способу та порядку виконання судового рішення та постановлення нової ухвали з відмовою в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року позов Приватного підприємства «Профстрой»задоволено у повному обсязі. Дії Південної митниці щодо визначення митної вартості товару згідно митних декларацій № 500060735/9/002078 від 03.03.09 року, 500060735/9/002694 від 19.03.09 року, 500040026/9/002446 від 21.05.09 року, 500040413/9/008660 від 14.07.09 року, 500040413/9/008944 від 17.07.09 року, 500040413/9/008973 від 17.07.09 року, 500050030/9/009308 від 22.07.09 року, 500040413/9/009457 від 24.07.09 року, 500040413/9/009588 від 27.07.09 року, 500040413/9/009589 від 27.07.09 року, 500040413/9/009672 від 28.07.09 року, 500040413/9/009719 від 29.07.09 року, 500040413/9/009788 від 30.07.09 року, 500040413/9/009803 від 30.07.09 року, 500040413/9/010016 від 03.08.09 року, 500040413/9/010148 від 04.08.09 року визнано неправомірними; рішення Південної митниці № 500000043/2009/000606/1 від 02/03/09 року, 500000043/2009/000729/1 від 18/03/09 року, 500000043/2009/001297/1 від 21/05/09 року, 500000043/2009/001857/1 від 14/07/09 року, 500000043/2009/001894/1 від 17/07/09 року, 500000043/2009/001931/1 від 17/07/09 року, 500000043/2009/001902/1 від 22/07/09 року, 500000043/2009/001999/1 від 24/07/09 року, 500000043/2009/002022/1 від 27/07/09 року, 500000043/2009/002023/1 від 27/07/09 року, 500000043/2009/002030/1 від 28/07/09 року, 500000043/2009/002033/1 від 28/07/09 року, 500000043/2009/002069/1 від 29/07/09 року, 500000043/2009/002073/1 від 30/07/09 року, 500000043/2009/002194/1 від 03/08/09 року, 500000043/2009/002201/1 від 04/08/09 року про визначення митної вартості товарів визнані недійсними; картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/000348 від 02.03.09 року, 500000043/2009/000397 від 18.03.09 року, 500000043/2009/000415 від 21.05.09 року, 500000043/2009/000683 від 14.07.09 року, 500000043/2009/000719 від 17.07.09 року, 500000043/2009/000724 від 17.07.09 року, 500050000/2009/000447 від 22.07.09 року, 500000043/2009/400768 від 24.07.09 року, 500000043/2009/400781 від 27.07.09 року., 500000043/2009/400782 від 27.07.09 року, 500000043/2009/400788 від 28.07.09 року, 500000043/2009/400792 від 28.07.09 року, 500000043/2009/400800 від 29.07.09 року, 500000043/2009/400802 від 30.07.09 року, 500000043/2009/400832 від 03.08.09 року, 500000043/2009/400841 від 04.08.09 року, прийняті Південною митницею, визнані недійсними;

Південну митницю зобов'язано надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Приватним підприємством «Профстрой» згідно зазначених вище митних декларацій мита у сумі 54 111,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 175 743,57 гривень, у загальній сумі 229 854,77 гривень; на підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Приватним підприємством «Профстрой» мита та податку на додану вартість згідно зазначених вище митних декларацій стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Профстрой» суму надмірно сплачених останнім згідно зазначених вище митних декларацій мита у сумі 54 111,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 175 743,57 гривень, а всього 229 854,77 гривень.

Задовольняючи заву ПП «Профстрой»про зміну способу виконання рішення суд першої інстанції взяв до уваги обґрунтування заявника стосовно того, що на теперішній час законодавством запроваджений порядок стягнення надмірно сплачених коштів на підставі виконавчого листа, а не підтвердження митного органу щодо зарахування платежів до Державного бюджету. Крім того, виконання рішення можливе лише при зазначенні в останньому реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження надмірно сплачених підприємством мита та податку на додану вартість, відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затверджений наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44 (z0064-06) . Заявник також зазначав про те, що в результаті утворення територіальних органів Державної казначейської служби на теперішній час функцію повернення коштів з Державного бюджету здійснює Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області. У зв'язку із цим, та враховуючи, що списання коштів за рішенням суду можливе лише на підставі виконавчого листа з зазначенням реквізитів рахунків, на які зараховані надмірно сплачені кошти, заявник просить змінити спосіб та порядок виконання постанови від 11.11.2009 року.

Апелянт не погоджуючись з прийнятою ухвалою посилається на ті обставини, що Пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) передбачено, що цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 18 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) визначено, що під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження такого документа відповідний орган, що контролює справляння надходжень бюджету, про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, але не більш як 15 робочих днів.

Згідно з пунктом 19 вищезазначеного Порядку, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на яки»такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 20 вищезазначеного Порядку, якщо рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету, на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозиції органу,що контролює справляння надходжень бюджету.

Підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (2755-17) митні органи визначені контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Тому апелянт вважає,що механізм виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 у справі № 2а-11149/09/1570 визначений пунктом 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2542-14) від 08.07.2010 № 2456-VI, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) та це є питання, які вирішуються на стадії виконання рішення.

Крім того, апелянт посилається на те, що безспірне списання коштів Державного бюджету без інформації Південної митниці про підтвердження зарахування коштів до державного бюджету, узгодження з митницею реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету є порушенням п.9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2542-14) від 08.07.2010 № 2456-УІ, п. 18, 19, 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) .

Судова колегія дослідивши спірні правовідносини не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Крім того згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечувалось предстваником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та взагалі не було враховано судом першої інстанції під час розгляду заяви, 11.10.2012р. після набрання рішенням суду законної сили та повернення справи з Вищого адміністративного суду України, позивач звернувся до суду першої інстанції с заявою (№323410/2012) про видачу виконавчих листів та просив суд видати два виконавчих листа:

1) про зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Приватним підприємством «Профстрой» згідно митних декларацій мита у сумі 54111,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 175743,57 грн., у загальній сумі 229854,77 грн.

2) про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Профстрой» суми надмірно сплачених Приватним підприємством «Профстрой» згідно митних декларацій мита у сумі 54111,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 175 743,57 грн., а всього 229 854,77 грн.

Однак не отримаши ці виконавчи листи, одночасно у цей же день позивач звернувся с заявою (№ 52342/2012) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яка 22.10.2012 р. була розглянута судом та задоволена оскаржуваною ухвалою.

Таким чином виконавчи листи по зазначеній справі взагалі не видавалися та відповідно не були пред'явлені для виконання до органу державної виконавчої служби .

Необхідною умовою для зміни способу виконання судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України є наявність виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність такої зміни, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Тобто, зміна способу виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, відповідно до закону підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі -ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Наприклад, для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення це може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо; для зміни способу чи порядку виконання судового рішення -відсутність коштів або присудженого майна в натурі; для встановлення способу чи порядку (у тому числі строку) виконання судового рішення обставиною, що перешкоджає його виконанню, є вже те, що в судовому рішенні не визначено способу та порядку виконання судового рішення.

До подання (заяви) позивач повинен був надати докази, що підтверджують наявність обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, або навести їх під час розгляду цього питання в суді.

Однак я вже зазначалося вище, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. був визначений конкретний спосіб виконання судового рішення, доказів неможливості виконання рішення саме у цей спосіб та порядок заявником не надано а ні до заяви, а ні під час розгляду справи у суді та виконання цього рішення суду взагалі не відбувалося не в який спосіб, тому посилання заявника на необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення є безпідставними.

Стаття 168 КАСУ також, дає можливість суду встановити спосіб виконання судового рішення, якщо цього не зроблено у самому судовому рішенні, шляхом ухвалення додаткового судового рішення. Але статтю 168 КАСУ не можна застосовувати під час виконавчого провадження для встановлення способу виконання судового рішення, оскільки коментована стаття у цій частині є спеціальною.

Оскаржувана ухвала за своїм змістом фактично не змінила способу та порядку виконання, а роз'яснила його, оскільки в рішенні суду був визначений спосіб виконання - стягнення коштів і в оскаржуваній ухвалі визначений той саме цей спосіб виконання - стягнення коштів.

Таким чином з огляду на викладене судова колегія вважає, що висновки суду зазначені у резолютивній частині постанови щодо способу виконання судового рішення чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає їх помилковими, оскільки матеріалах справи відсутні достатні та належні докази наявності виняткових обставин, які б зумовлювали можливість зміни способу виконання судового рішення, а також відсутні докази, які б свідчили про відсутність визначення способу виконання рішення у резолютивній частині постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2009р.

Позивачем не надано доказів здійснення належних заходів з примусового виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 р. у спосіб визначений судом, а сааме стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Профстрой»суми надмірно сплачених приватним підприємством «Профстрой» згідно митних декларацій мита у сумі 54111,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 175 743,57 грн., а всього 229 854,77 грн., тому заява про зміну способу виконання рішення була задоволена безпідставно.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апелянта.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Південної митниці -задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року -скасувати.

Прийняти по справі нову ухвалу, якою у задоволенні заяви приватного підприємства «Профстрой»про зміну способу та порядку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.2012 р.