Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Ситникова О.Ф., при секретарі: Борілло Ю.В., за участю позивача, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, -

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Берьозкіної Т.А. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 7 липня 2014 року по виконавчому провадженню № 42618137;

- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В. щодо затвердження 7 липня 2014 року вищезазначеної постанови;

- визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 7 липня 2014 року по виконавчому провадженню № 42618137;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Берьозкіної Т.А. у виконавчому провадженні № 42618137 під час примусового виконання виконавчого листа від 11 березня 2014 року № 2а/0470/1726/11 щодо невжиття до боржника (Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці) жодних процесуальних заходів, спрямованих на примус до точного та неухильного виконання виконавчого листа через зобов'язання до видачі йому нової трудової книжки, заповненої у відповідності до Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) ;

- зобов'язати відповідача здійснити примусове виконання виконавчого листа від 11 березня 2014 року № 2а/0470/1726/11 через вчинення процесуальних дій щодо зобов'язання боржника до видачі йому нової трудової книжки, заповненої у відповідності до вказаної Інструкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 202/98-ВР (202/98-ВР) ) є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи із зазначених положень, по цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом № 202/98-ВР (202/98-ВР) як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах, що розглядаються відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, який не входить до переліку органів державної виконавчої служби, визначеного Законом № 202/98-ВР (202/98-ВР) , а тому не може виступати в якості відповідача у таких справах.

Не дивлячись на зазначені обставини, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не вирішив питання про заміну первинного відповідача на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до переліку, визначеного частиною 1 статті 3 Закону № 202/98-ВР, як того вимагає стаття 52 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на зазначені порушення уваги не звернув.

Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили чи мав позивач 7 липня 2014 року трудову книжку серії ЕВ № 974884 і якщо мав, то чому не надав таку до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці для внесення до неї відповідного запису.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.