Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів: Колесниченка В. М., Слинька С. С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кравчука В. І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року,

За вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Почетне Красноперекопського району Автономної Республіки Крим, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки.

Вирішені питання цивільного позову, розподілу процесуальних витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишений без змін.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 травня 2016 року близько 02:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen T-4", реєстраційний номер НОМЕР_1, у якому також знаходились пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, рухаючись зі швидкістю не менше 103,6-112,2 км/год. по автодорозі між с. Горбове та с. Чміль Ємільчинського району, на відстані 450 м до с. Чміль, порушив вимоги п. п. 2.3 "б", 2.9. "а", 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , в результаті чого виїхав за межі проїжджої частини на праве узбіччя, кювет та допустив перекидання керованого ним автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

У касаційній скарзі захисник Кравчук В. І. вказує на незаконність постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості. На думку захисника, суд при призначенні покарання не взяв до уваги всі дані, які характеризують особу ОСОБА_2, та які, на думку захисника, могли б бути визнані обставинами, що пом'якшують покарання. Також захисник фактично посилається на неповноту судового слідства, допущену, на його думку, судом апеляційної інстанції. Просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення скарги з мотивів, наведених у ній.

Неповнота судового слідства відповідно до ст. 438 КПК України не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Захисник Кравчук В. І. не оскаржує доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненому злочині та правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України. Також не зазначає доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_2 покарання вищевказані вимоги кримінального закону судами дотримано.

Зокрема, суд при призначенні ОСОБА_2 покарання у розмірі ближче до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини провадження, дані про особу засудженого, а також наявність пом'якшуючої покарання обставини, якою визнав щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому, та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Одночасно, із ухвали видно, що суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які були аналогічні доводам касаційної скарги захисника Кравчука В. І. щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості, а також врахувавши думку потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, дійшов висновку про справедливість призначеного судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання та необхідність залишення без змін оскаржуваного вироку місцевого суду.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі захисника КравчукаВ. І., наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстави для її задоволення відсутні, а тому у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Кравчука В. І. на вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.