Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів Шибко Л.В., Щепоткіної В.В.,

за участю секретаря Холявчука А.А.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника ТрепакаВ.М.,

засудженої ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270200000461, за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року.

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, раніше судиму, останній раз 19.05.2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту, 24.06.2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. Звільнену 24 липня 2015 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців.

На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку, один день попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року вирок районного суду в частині призначеного покарання засудженій скасовано.

Ухвалено призначити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано засудженій в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ставить питання про зміну вироку апеляційного суду внаслідок суворості призначеного їй покарання. Стверджує, що апеляційний суд, ухвалюючи новий вирок, не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджено обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння. Не враховано, що вона визнала вину у вчиненні крадіжок, добровільно повернула потерпілим майно, котрі не мають до неї претензій, цивільний позов у справі не заявляли і не наполягали на призначенні їй більш суворого покарання. Просить пом'якшити їй призначене покарання.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона 17 жовтня 2015 року шляхом вільного доступу через кватирку, проникла до будинку по АДРЕСА_2, звідки викрала майно, яке належало ОСОБА_3 на загальну суму 897,45 грн.

13 листопада 2015 року, засуджена, перебуваючи біля Носівської Центральної районної лікарні в стані алкогольного сп'яніння, викрала велосипед вартістю 461 грн., який належав ОСОБА_4

Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядилася на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та захисника Трепака В.М. на підтримку касаційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація її дій за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

Доводи скарги засудженої про суворість призначеного покарання, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання винній апеляційний суд виходив із названих вимог закону, врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини злочинів, наслідки їх вчинення, дані про особу засудженої.

Враховано обставини які пом'якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_2 визнала вину, розкаялася у вчиненому, добровільно повернула викрадене майно.

Потерпілими не ставилося питання про відшкодування завданої шкоди злочином.

Разом із тим, за даними про особу обвинуваченої, ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.

Судимість ОСОБА_2 у встановленому законом прядку не знята і не погашена. Тому вчинення засудженою повторно двох корисливих злочинів, один із яких є тяжким, свідчить про те, що попереднє призначене і відбуте нею покарання не досягло своєї мети, як це передбачено ст. 50 КК України.

Водночас, призначаючи винній покарання в мінімальному розмірі санкції ч. 3 ст. 185 КК України, суд наряду із тяжкістю злочину, негативними даними про особу ОСОБА_2 у повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, на які є посилання у касаційній скарзі.

Доводи засудженої про відсутність доказів, якими підтверджено обставину, що обтяжує покарання "вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння" є необґрунтованими.

Згідно відомостей з технічного засобу, судом першої та апеляційної інстанції було перевірено наявність цієї обставини, окрім того, сама засуджена послідовно під час судового розгляду пояснювала, що, другий епізод крадіжки здійснила в стані алкогольного сп'яніння.

Вирок апеляційного суду належно мотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Законних підстав для зміни вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання внаслідок його суворості, як це вимагає ст. 414 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги засудженої безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.