Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В., суддів Крижановського М.Й., Мороза М.А.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року,

ухвалою слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року відмовлено заставодавцю ОСОБА_4 у поверненні внесеної нею застави. Заставу в розмірі 29 000 грн., внесену нею 24 листопада 2016 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 за ст. 307 ч. 2 КК України, звернено в дохід держави.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на зазначену ухвалу слідчого судді.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Проте, касаційна скарга містить суперечності, які не дають змоги колегії суддів вирішити питання щодо можливості відкриття касаційного провадження чи відмови у такому відкритті з огляду на наступне. Так, ухвала слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року не є судовим рішенням, що відповідно до ст. 424 КПК України може бути оскаржене в касаційному порядку.

Разом із тим, відповідно до ст. 399 ч. 6 КПК України ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року може бути оскаржена в касаційному порядку. Отже, особа у касаційній скарзі ставить питання про перегляд рішень, одне з яких може бути оскаржене в касаційному порядку, а інше - не є предметом касаційного розгляду.

Крім того, касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду від 06 лютого 2017рокуподано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.Так, в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України касаційна скарга не містить обґрунтування вимоги щодо скасування ухвали апеляційного суду від 06 лютого 2017 року, в ній не зазначено в чому полягає незаконність судового рішення згідно з вимогами ст. 438 ч. 1 КПК України і доводи на обґрунтування цього.Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу,має вказати на конкретні порушення закону, що відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанцій при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

В порушення ст. 427 ч. 6 КПК України до касаційної скарги не додано її копії з додатками до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Також особа, яка подає скаргу, має зазначити прохання щодо судового рішення з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України, а зазначене у касаційній скарзі прохання особи не відповідає вказаним вимогам закону.

Відповідно до ст. 427 ч. 3 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.

Вказані недоліки та суперечності поданої касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Залишення касаційної скарги без руху не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України (4651-17) , у межах строку на касаційне оскарження.

Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, колегія суддів

залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху.

Встановити ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.