Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Пивовара В.Ф.,

суддів

Канигіної Г.В., Мороза М.А.

розглянула у судовому засіданні 17 січня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 8 грудня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Львова, згідно ст. 89 КК України (2341-14) не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути зОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_3., ОСОБА_4 25 847 грн. матеріальної та 5 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 10 квітня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 9 серпня 2006 року у м. Львові за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені для додаткової перевірки, відкрито викрав з автомобіля майно ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 вартістю 25 847 грн. та важливі особисті документи: паспорт громадянина Республіки Польща на ім'я ОСОБА_3 та диплом про вищу освіту.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі допущено неповноту досудового та судового слідства. Стверджує, що винністьОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена, справу фальсифіковано. Указує, що у справі істотно порушено кримінальний закон, зокрема затриманому не одразу надався адвокат, порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки суддя Горецький А.С. залишав нарадчу кімнату при постановленні вироку. Просить скасувати судові рішення і направити справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватостіОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів грунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що автомобіль пограбували два хлопці, проте вона добре запам'ятала одного з них, оскільки звернула на нього увагу, коли він проходив біля автомобіля, та зустрілась з ним поглядом коли він, відчинивши двері, схопив барсетку батька. У міліції вона проглянула біля 500 фото й упізнала ОСОБА_1. як одного з грабіжників.

Ці її показання підтвердили потерпілі ОСОБА_4., ОСОБА_5, свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Зазначені докази узгоджуються між собою й іншими доказами у справі та об'єктивно підтверджуються протоколами пред'явлення особи для впізнання, очної ставки, довідкою НБУ та іншими матеріалами справи.

При цьому суд у вироку належним чином мотивував, чому ці докази покладено в основу вироку, проте як показання засудженого та деяких свідків не взято до уваги.

Посилання у касаційній скарзі захисника ОСОБА_2. на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин діїОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Доводи захисника про те, що судом першої інстанції допущено порушення кримінально-процесуального закону, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи видно, що при допиті у якості підозрюваного ОСОБА_1 було роз'яснено його права, проте він відмовився від дачі показань та підпису під протоколами. У судовому засіданні засуджений підтвердив, що свідомо не скористався правом на захист, оскільки вважав, що затриманий помилково. Наступного дня, після пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення, йому за його проханням було надано захисника.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та його захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_2., належним чином перевірено й спростовано.

Вивченням матеріалів справи порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень, у тому числі ст. 322 КПК України (1001-05) , не виявлено.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, і обрав покарання, яке є обгрунтованим, необхідним та достатнім для виправленняОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для призначення справи щодоОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2. відмовити.