Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Міщенка С.М.,

суддів

Косарєва В.I. і Федченка О.С.,

за участю прокурора представника потерпілої потерпілої

Кравченко Є.С., ОСОБА_4., ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено

- за ч.3 ст. 286 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки та зобов'язанням не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 2006 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона 5.07.2005р., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ-2115" і рухаючись по вул. Розумовської в напрямку вул. Старопортофранківської в м. Одесі, на порушення вимог п.2.9,12.1,12.3 Правил дорожнього руху України, не справившись з керуванням автомобіля здійснила наїзд на залізобетонну опору ЛЕП, в результаті ДТП пасажири ОСОБА_5 і ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли.

У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд. Посилаються на те, що суд призначив їй покарання яке є несправедливим внаслідок м'якості, а апеляційний суд перевіряючи справу не дав відповіді на їх доводи. При перевірці справи апеляційний суд не надав їм можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Заслухавши доповідача, представника потерпілої ОСОБА_4. та потерпілу ОСОБА_3, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора, який вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд встановивши, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.286 КК України (2341-14) , призначив їй покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та її особі.

Так, призначаючи засудженій покарання із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) , суд послався на те, що ОСОБА_1 вперше вчинила злочин, щиро розкаялась, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, позитивно характеризується.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки сукупність пом'якшуючих обставин врахована при застосуванні ст.69 КК України (2341-14) .

При призначенні покарання суд не достатньо врахував те, що ОСОБА_1 вчинила злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що цей злочин відповідно до ст.12 КК України (2341-14) є особливо тяжким та що внаслідок її дій загинуло двоє осіб.

При цьому судом не враховано думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, які просили призначити засудженій суворе покарання (а.с.161).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) .

Апеляційний суд перевіряючи справу за апеляційними скаргами потерпілих не звернув уваги на зазначені обставини і спростовуючи доводи потерпілих нічого не вказав про те, що злочин ОСОБА_1 вчинила перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та про тяжкі наслідки її дій.

Тому вирок і ухвала апеляційного суду відповідно до вимог ст. 372 КПК України (1001-05) підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно перевірити дані про особу засудженої і тяжкість вчиненого нею злочину, врахувати доводи касаційних скарг потерпілих, і якщо буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину за який її засуджено, то призначене їй із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) покарання слід визнати м'яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.