2а-17035/09/2670 Про стягнення заборгованості, що виникла в результаті непогашення податкових векселів з акцизного збору - 20.01.2016 Прийняття

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 2а-17035/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до третя особа Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан ЛТД" про стягнення заборгованості,

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби правонаступником якої є Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі по тексту - відповідач, ПАТ "Родовід Банк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан ЛТД" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "Союз-Віктан ЛТД"), в якому просила стягнути заборгованість в сумі 79138650,50 грн., що виникла в результаті непогашення податкових векселів з акцизного збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" суму заборгованості з акцизного збору по непогашеним векселям в сумі 11213791,60 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення суду 25 лютого 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 року в частині задоволенні позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 року залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, TOB "Союз-Віктан ЛТД" було виробником алкогольних напоїв, що підтверджується ліцензію серії АА № 126308, виданою 14 грудня 2001 року Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України.

Публічне акціонерне товариство "Родовід -Банк" є банківською установою, якою був здійснений аваль - вексельне поручительство за податковими зобов'язаннями TOB "Союз-Віктан ЛТД" з акцизного збору.

У зв'язку із отриманням спирту етилового TOB "Союз-Віктан ЛТД" видано податкові векселі в забезпечення сплати суми акцизного збору, авальовані TOB "Родовід -Банк".

Так, судами встановлено, що третьою особою видані податкові векселі у кількості 49 штук на суму 79138650,50 грн. у період з квітня по вересень 2009 року.

У зв'язку з тим, що вказані податкові векселі не були погашені, у TOB "Союз-Віктан ЛТД" виникла заборгованість із сплати суми акцизного збору в сумі 79138650,50 грн., яка має бути погашена відповідачем.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем правомірність позовних вимог, зокрема, по наступних податкових векселях: серії АА № 0940126, серії АА № 090127, серії АА № 0940128, серії АА № 0940132, серії АА № 0940142, АА № 0940136 на загальну суму 11 213 791, 60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову у відповідній частині колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначила про постановлення Господарським судом міста Києва рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними авалів (написи "вважати за аваль" або будь-які інші рівнозначні цьому написи), що вчинені на 49 простих векселях Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (TOB) з підстав перевищення повноважень посадовими особами ПАТ "Родовід Банк" при наданні вищезазначених авалів векселів з огляду на заборону Національного банку України на надання AT "РОДОВІД БАНК" нових авалів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України "Про обіг векселів" (2374-14) , в якому зазначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (995_009) (далі по тексту - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (826-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" (827-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" (828-14) , цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до Уніфікованого закону (995_009) (дата приєднання Україною 06 липня 1999 року) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); позовної давності (статті 70 і 71).

У відповідності до статті 30 Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.

Як свідчать матеріали справи, векселі були видані TOB "Союз-Віктан ЛТД" та авальовані відповідачем, що підтверджується відмітками про аваль на вказаних векселях.

Згідно із статтею 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 498 від 22 червня 2005 року "Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового не денатурованого" (498-2005-п) , якою затверджено Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, аваль - вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється шляхом проставлення гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя, про що відповідачем на кожному примірнику вказаних податкових векселів здійснено гарантійний напис, скріплений підписом посадових осіб та печаткою банківської установи, та векселедержателем є орган державної податкової служби за місцезнаходженням векселедавця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2013 року по справі № 910/777/13 позов ПАТ "Родовід Банк" до Фірма "СОЮЗ - ВІКТАН" ЛТД, третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва ДПС, задоволено у повному обсязі та визнано недійсними авалі (написи "вважати за аваль" або будь-які інші рівнозначні цьому написи), що вчинено на 49 простих векселях Фірми "Союз-Віктан" ЛТД з підстав перевищення повноважень посадовими особами ПАТ "Родовід Банк" при наданні вищезазначених авалів векселів з огляду на заборону Національного банку України на надання AT "РОДОВІД БАНК" нових авалів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2013 року по справі № 910/777/13 рішення Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2013 залишено без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача обов'язку з погашення заборгованості по авальованим векселям з огляду на визнання авалів недійсними, а отже такими, що не породжують правових наслідків для останнього.

Доводи викладені в касаційній скарзі наведені висновки не спростовують

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.