5-4746км07 Про умисне тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 та касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 березня 2006 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого

- виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (2341-14) .

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 серпня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 було обвинувачено в тому, що він 25.08.2004р., знаходячись в приміщенні Донецького заводу хімічних виробів на вул. Софіїївська, 1 в м. Донецьку, на грунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_1, умисно наніс останньому удар рукою в груди, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження. Виправдовуючи ОСОБА_2 за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (2341-14) суд вказав, що досліджені в судовому засіданні докази є сумнівними і не підтверджують вчинення ОСОБА_2 цього злочину, а джерело отримання додаткових доказів вичерпано.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (2341-14) підтверджується матеріалами справи і суд безпідставно виправдав його.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд першої і апеляційної інстанцій без достатніх підстав відкинули докази вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (2341-14) , мотивуючи свої рішення висновками, які не відповідають фактичним обставинам справи. Суд безпідставно не врахував покази потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3 та висновки судово-медичної експертизи і допустив однобічність і неповноту під час розгляду справи. Крім того посилається на порушення судом вимог ст.277 КПК України (1001-05) при зміні прокурором обвинувачення в суді.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання і вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і подання, колегія суддів вважає, що скарга і подання підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, дійшов висновку про те, що показання потерпілого ОСОБА_1 є неправдивими і містять розбіжності з показаннями свідка ОСОБА_3 та показаннями експерта. Крім того суд зазначив, що обвинувачення ОСОБА_2 грунтується на припущеннях, інших достатніх доказів його вини не пред'явлено.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Так, у своїх показаннях на досудовому слідстві і в судовому засіданні потерпілийОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_2 наніс йому удар в груди, від чого він упав і знепритомнів (а.с.22 т.1,а.с.224т.2).

Iз висновку експерта № 3211/350 5.05.2005р. видно, що у потерпілого ОСОБА_1 виявлені ушкодження грудей і струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровcя, і які утворились від дії тупих предметів та відповідають обставинам і строку їх спричинення вказаних потерпілим(а.с.136,т.1).

Однак цим доказам в сукупності з іншими доказами у справі суд відповідної оцінки не дав, а взяв до уваги як безперечний доказ показання ОСОБА_2, в яких він заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

Такі висновки суду і зокрема про те, щоОСОБА_1 міг обмовити ОСОБА_2 є непереконливі і суперечливі, оскільки з таких же підстав і ОСОБА_2міг заперечувати свою причетність до побиття потерпілого.

Як видно із матеріалів справи, свідок ОСОБА_3 на досудовому слідстві і в судовому засіданні не заперечив факт конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і підтвердив, що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 в груди зліва і від чого останній ударився головою об стіну (а.с.241 т.2, а.с.95 т.2).

Тому вважати , що наявні докази не підтверджують показання потерпілого ОСОБА_1 підстав не має.

За таких обставин, суд дійшов передчасного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_2 і без достатніх підстав виправдав його за ч.2 ст.125 КК України (2341-14) .

Порушення ч.4 ст.277 КПК України (1001-05) не є істотним, оскільки потерпілому вручена копія постанови про зміну обвинувачення і він не був позбавлений права підтримувати попереднє обвинувачення.

Апеляційний суд перевіряючи справу не виправив помилок суду першої інстанції, і залишив вирок без зміни.

Оскільки, судом першої інстанції наявні докази у справі належним чином не перевірені і не оцінені, обвинувачення в достатній мірі не спростоване, і висновки суду не відповідають фактичним обставинам, колегія суддів вважає, що вирок і ухвала апеляційного суду у зв'язку з порушенням ст.369 КПК України (1001-05) підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, дати належну оцінку усім доказам у справі в їх сукупності і в залежності від встановленого прийняти законне і обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 та касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.