Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року по справі № 810/3410/14

за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості

до ОСОБА_4

про стягнення коштів,

У червні 2014 року Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів у сумі 6237,35 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості допомогу по безробіттю у розмірі 6237, 35 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів за період з листопада 2013 року по березень 2014 року у розмірі 2632,26 грн. та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 у період з 28 липня 2010 року по 14 грудня 2010 року та з 25 жовтня 2013 року по березень 2014 року перебував на обліку у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітний.

Згідно довідок Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 1782 та № 1181 від 7 травня 2014 року відповідачу нараховано та виплачено кошти за періоди з серпня 2010 року по грудень 2010 року у розмірі 3605,09 грн. та з листопада 2013 року по березень 2014 року у розмірі 2632,26 грн.

Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків і обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , яким встановлено, що відповідач з 10 листопада 1994 року був зареєстрований фізичною особою - підприємцем.

7 травня 2014 року позивачем було пред'явлено претензію № 698-02 про повернення ОСОБА_4 незаконно отриманих коштів у розмірі 6237,35 грн.

Оскільки зазначена претензія відповідачем не була задоволена, то Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 коштів у розмірі 6237,35 грн.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний позов, помилково виходили з того, що дана справа підлягає судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України (2747-15) є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Даний позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина ОСОБА_4 не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги мають розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року № 21-2209а15 та від 22 вересня 2015 року у справі № П/811/3781/14.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів закрити.

Роз'яснити Білоцерківському міськрайонному центру зайнятості право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.