Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.,

суддів

Таран Т.С. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Одеси, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз -

19 грудня 2005 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України (2341-14) на три роки і один місяць позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим

строком два роки з покладенням обов'язків,

передбачених ст. 76 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2006 року зазначений вирок змінено. Виключено з вироку застосування ст. 71 КК України (2341-14) . Пом'якшено засудженому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) до одного року позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів із врахуванням призначеного покарання за вироком від 19 грудня 2005 року остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України (2341-14) .

У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 07 вересня 2005 року о 12-й годині, перебуваючи в контейнері НОМЕР_1 по вул. Рожевій, розташованому на території промислового ринку Овідіопольського району Одеської області, таємно викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон вартістю 750 грн., завдавши потерпілому шкоду на вказану суму.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить ухвалу апеляційної інстанції щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що засудженому було безпідставно пом'якшено призначене покарання за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) та звільнено від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) . Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , оскільки, на його думку, вироки Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2005 року та Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 повинні виконуватися самостійно.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України (1001-05) доказами, зокрема, показаннями засудженого, який визнав свою вину і не оспорював фактичні обставини справи, що в касаційному поданні не заперечується.

За таких обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється прокурором.

Що ж стосується доводів касаційного подання про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, то їх слід визнати обгрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправдання та попередження нових злочинів, з урахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Апеляційний суд зазначені вимоги закону не виконав.

Пом'якшуючи ОСОБА_1 покарання і звільняючи засудженого від його відбуванням з випробуванням, апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції призначив останньому покарання без урахування відшкодування завданих збитків, каяття у вчиненому злочині та позитивної характеристики.

Проте, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував ступеню тяжкості ним скоєного та характеризуючі його особу дані, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий і звільнявся від відбування покарання з випробуванням, але на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин; ухилявся від суду, в зв'язку з чим було оголошено його розшук; а також негативно характеризується за місцем проживання (а.с. 24).

Тому зазначена ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Якщо при новому апеляційному розгляді справи підтвердиться винуватість ОСОБА_1 у тому ж об'ємі обвинувачення, то призначене йому покарання слід вважати невиправдано м'яким.

Крім того, суд апеляційної інстанції має належним чином перевірити й інші доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, та прийняти рішення, яке б відповіло вимогам закону.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.