Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В., суддів Кравченка С.І., Слинька С.С. секретаря судового засідання Бражника М.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 березня 2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150250000287.

Вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця смт. Криве Озеро, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого:

1) 15 жовтня 2010 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

2) 21 лютого 2011 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнено 2 липня 2014 року по відбуттю строку покарання;

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2016 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5покарання скасовано.

Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_5. призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Зараховано ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 12 лютого 2016 року по 25 лютого 2016 року, з розрахунку один день ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишено без змін.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Парусова А.М.,

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі засудженого внаслідок суворості. При цьому зазначає, що ухвалюючи щодо нього свій вирок, апеляційний суд не врахував тих обставин, які були враховані місцевим судом, зокрема - визнання вини та щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, має постійне місце проживання, задовільну характеристику з місця проживання.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 25 липня 2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 23 години 30 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_6 з дому домогосподарства потерпілого ОСОБА_7, розташованого по АДРЕСА_2, таємно викрав кобилу коричневої масті вагою 417 кг, вартістю 5004 грн.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судове рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який він був засуджений, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, доказів.

Вирішення судом питання про призначення засудженому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Згідно вимог ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора та обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке ОСОБА_5. має відбувати реально, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до середніх, конкретні обставини вчинення злочину, роль засудженого у вчиненні злочину та його постзлочинну поведінку.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом, при скасуванні вироку місцевого суду у частині призначення покарання, обставин, які його пом'якшують і позитивно характеризують особу засудженого, обґрунтованими визнати не можна.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції врахував, що засуджений не вперше притягується до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, а також факт ухилення ОСОБА_5 від суду більше року, про що свідчить ухвала Кривоозерського районного суду від 13 жовтня 2014 року, якою його було оголошено в розшук, те, що він, звільнившись 2 липня 2014 року з місць позбавлення волі, менш ніж через місяць вчинив нове правопорушення, задовільну характеристику за місцем проживання, а тому, враховуючи усі ці дані в сукупності, апеляційний суд правильно призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК.

Що стосується посилань засудженого ОСОБА_5 на неналежне врахування апеляційним судом обставин, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним вини та щире каяття, то, як слушно вказав апеляційний суд, та обставина, що він ухилявся від суду та був оголошений в розшук і лише під час судового розгляду, під тиском беззаперечних доказів на підтвердження його вини, визнав її, не може свідчити про його щире каяття, а свідчить про його бажання уникнути кримінальної відповідальності.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 75 КК України підставою для звільнення винного від відбування покарання з випробуванням є висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що наведені вище дані про особу винного не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.

Таким чином, апеляційний суд врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують, в тому числі й ті, з якими останній пов'язує свої касаційні вимоги.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.