Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі : головуючого

Селівона О.Ф.,

суддів

Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,

за участю прокурора

Саленка I.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2007 року

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

виправдано за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) за недоведеністю її участі у вчиненні злочину.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

ОСОБА_2. обвинувачувалася у тому, що вона 11 травня 2004 року умисно завдала удару сапкою по голові ОСОБА_1, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) . Просить судові рішення щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив касаційну скаргу потерпілої задовольнити частково: ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обгрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обгрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) . У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишатися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2. в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду потерпіла ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції, на порушення вимог ст.ст. 323, 334 КПК України (1001-05) , належним чином не обгрунтував свій вирок, не проаналізував досліджені у судовому засіданні докази та не дав їм оцінки, а лише перелічив їх.

Крім того, в апеляції потерпілої, з посиланням на відповідні аркуші справи, був наведений перелік доказів, які на її думку, підтверджують винуватість ОСОБА_2. у вчиненні злочину, але у вироку про них взагалі не йдеться.

Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, жоден із наведених в апеляції доводів цим судом не проаналізований і відповіді на жоден із них не дано.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2. не можна вважати обгрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, - ухвалила:

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.