Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Пошви Б.М., Гошовської Т.В.

за участю прокурора Казнадзея В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 грудня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останньої на судові рішення у даній справі.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2005 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судиму 28 жовтня 2004 року

за ч.1 ст.309 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі,

а на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнену від

відбування покарання з випробуванням,

із встановленням іспитового строку 1 рік,

засуджено за ч.3 ст.313 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) ОСОБА_1 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 28 жовтня 2004 року та остаточно визначено 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, зберігала за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 вказане у вироку обладнання для виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. 10 січня 2005 року працівники міліції за місцем проживання ОСОБА_1 виявили та вилучили під час обшуку вказане обладнання, на якому знайдено залишки особливо небезпечної психотропної речовини-кустарно виготовлений препарат з ефедрину або псевдоефедрину, який містить метаморфін вагою 0,031 гр.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2005 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить застосувати до призначеного їй покарання ст.69 КК України (2341-14) , врахувавши усі пом'якшуючі покарання обставини.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації її дій за ч.3 ст.313 КК України (2341-14) грунтуються на сукупності достатніх та допустимих доказів, і такі висновки у касаційній скарзі засудженої не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу, а також пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, у тому числі й ті на які є посилання у скарзі, і правильно призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.313 КК України (2341-14) . А отже, підстав для помcякшення ОСОБА_1 покарання, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2005 року залишити без задоволення.