Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Жука В.Г., Скотаря А.М.

за участю прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2. та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2006 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

в силу ст. 89 КК України (2341-14) немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2

немаючої судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

За ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 149 КК України (2341-14) ОСОБА_1. та ОСОБА_2. виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) .

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на причетність ОСОБА_3. до епізодів злочинної діяльності щодо ОСОБА_4. таОСОБА_5

В решті вирок залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1. у період з липня 2003 року по липень 2004 року за попередньою змовою з невстановленими особами та особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, здійснювали незаконні угоди щодо людини, законно перемістивши через державний кордон України до Туреччини ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11. за згодою останніх, з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу.

Крім того, ОСОБА_2. у листопаді - грудні 2003 року за попередньою змовою з особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, здійснила незаконну угоду щодо людини, законно перемістивши через державний кордон України до Туреччини ОСОБА_12. та ОСОБА_13. за згодою останніх, з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу.

За змістом касаційних скарг, засуджені ОСОБА_1. та ОСОБА_2. посилаються на необгрунтованість їх засудження у вчиненні інкримінованого злочину, проте просять змінити постановлені щодо них судові рішення, із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України (2341-14) пом'якшити покарання.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції зазначає, що суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч. 3 на ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) , виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину організованою групою. Просить скасувати постановлені по справі судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення та про задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги та подання задоволенню не підлягають.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вони відповідають зібраним по справі та перевіреним у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку доказам і висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за яким їх засуджено сумніву у колегії суддів, не викликає.

Доводи у касаційному поданні прокурора про те, що суд безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину організованою групою, позбавлені підстав.

Так, обов'язковими ознаками організованої групи є участь у ній не менше трьох осіб, мета її попереднього створення - заняття злочинною діяльністю, наявність єдиного плану та чіткий розподіл функцій учасників групи, внутрішня стійкість цього об'єднання.

У своїх показаннях, як ОСОБА_1., так і ОСОБА_2. заперечували наявність організованої групи, та пояснювали, що ніякого плану своїх дій вони не складали, ролі між собою не розподіляли, про дії інших учасників обізнані не були.

Безперечних доказів, які б спростовували такі показання засуджених по справі не зібрано. Крім того, під час досудового слідства не встановлені всі особи, які приймали участь у злочинній діяльності, не з'ясована їх роль у складі такої групи. Ці особи, а також особи, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, по справі не допитувалися.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано виключив з обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину організованою групою, як таку, що не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи.

З врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1. та ОСОБА_2. призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, даних про особи засуджених та пом'якшуючих покарання обставин. Призначене засудженим покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. ст.ст. 69, 75 КК України (2341-14) та пом'якшення їм покарання, колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2та касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.