Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Колесниченка В. М., при секретарі за участю прокурора засудженого Асановій Є. С., Поліщука В. В., ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470001608, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ташкента Республіка Узбекистан, жителя АДРЕСА_1, неодноразово засудженого, останнього разу - за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

За вироком Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року, залишеним без зміни оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року й остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у середині березня 2015 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось), умисно повторно, проникнувши до підвалу під'їзду АДРЕСА_2, таємно викрав велосипед, завдавши його власнику - ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 2196 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, а також через істотні порушення кримінального процесуального закону.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_8 надіслав свої заперечення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, засудженого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом із тим, твердження прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а також про істотні порушення кримінального процесуального закону є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити

ОСОБА_6 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, урахував його тяжкість (тяжкий злочин), дані, що характеризують особу винного, відсутність обставин, які б обтяжували чи пом'якшували покарання засудженого.

Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності раніше не був судимий, злочин вчинив у період перебування на іспитовому строці, характеризується задовільно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, застосувавши положення ст. 71 цього ж Кодексу, тим самим врахувавши факт вчинення винним кримінального правопорушення у період перебування на іспитовому строці за вчинення попереднього протиправного діяння.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання і констатуючи його законність, узяв до уваги наведені обставини та доводи прокурора, на підтвердження його позиції щодо м'якості покарання, призначеного винному, у результаті чого дійшов мотивованого висновку про відсутність вважати призначене ОСОБА_9 покарання несправедливим унаслідок м'якості.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на зазначені дані, характеристику особи засудженого, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 покарання у визначеному виді та розмірі справедливим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 зазначеного Кодексу щодо мети покарання.

При цьому підстав вважати це покарання несправедливим унаслідок м'якості колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судових рішень, у межах касаційного розгляду у матеріалах кримінального провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення

й оскарженню не підлягає.