5-4404к07 Про порушення правил дорожнього руху - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Iвано-Франківської області від 29 серпня 2007 року.

Вироком Рогатинського районного суду Iвано-Франківської області від 4 червня 2007 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та мешканця м. Галича

Iвано-Франківської області,

раніше не судимого -

за ст. 286 ч. 2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2,3 ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди 500 грн.

У позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він IНФОРМАЦIЯ_2, приблизно о 2 годині, керуючи автомобілем "Мерседес Бенц-280" та рухаючись у напрямку м. Галич через с. Насташино Галицького району, на порушення п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 11.2, 11.3, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, перевищив допустиму швидкість руху, під час виконання повороту праворуч не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, у наслідок чого керований ним автомобіль виїхав за межі проїжджої частини та зіткнувся з деревом. У результаті даної транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд Iвано-Франківської області 29 серпня 2007 року за апеляціями прокурора та потерпілої ОСОБА_1 скасував вирок Рогатинського районного суду Iвано-Франківської області від 4 червня 2007 року та постановив свій, яким ОСОБА_2 засудив за ст. 286 ч. 2 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до 2-х років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку в доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Постановив про стягнення з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди на користь ОСОБА_1 25 000 грн. та ОСОБА_3 500 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засудженого скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до апеляційного суду. На обгрунтування своїх вимог вказує на те, що суд призначив ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Також вважає, що суд неправильно вирішив цивільний позов.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 також скаржиться на м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання та неправильність вирішення цивільного позову. Просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання і вважав касаційну скаргу потерпілої обгрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання задоволенню не підлягають з таких підстав.

До висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому засіданні, яким дав належну оцінку у вироку, що у касаційному поданні та касаційній скарзі не оспорюється.

Що торкається посилань касаторів щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання, то вони є непереконливими.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд врахував, що злочин ним вчинено з необережності, обставини вчинення дорожньо-транспортної події, те, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3 були ініціаторами та учасниками поїздки у нічний час, сам ОСОБА_2 також отримав тілесні ушкодження.

ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, відшкодував завдану матеріальну шкоду. Судом також враховувалась думку потерпілих, які не наполягали на обранні засудженому суворого покарання.

Крім того, як убачається з ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15 лютого 2007 року, підставою до скасування попередніх судових рішень щодо ОСОБА_2 була неналежна мотивація прийнятих рішень, як у частині призначеного покарання так і щодо обгрунтування вирішення цивільних позовів.

При цьому ухвала не містить прямих посилань на те, що судові рішення скасовуються у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

Отже вважати, що призначене ОСОБА_2 покарання вироком апеляційного суду Iвано-Франківської області від 29 серпня 2007 року є неправильним, колегія суддів не вбачає.

Дане покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України (1001-05) з мотивувальної частини вироку виключити посилання суду щодо практики Верховного Суду України з питань призначення покарань.