5-3837км07 Про утримання місць для незаконного вживання, виготовлення, утримання та збуту норкотичних та психотропних речовин які вчинені повторно організованою групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Братського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2007 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Вироком Братського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2006 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку с. Братське Миколаївської області,

громадянку України,

раніше не судиму,

- за ч. 2 ст. 306 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14) на п'ять років і шість місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України (2341-14) на шість років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- за ч. 2 ст. 317 КК України (2341-14) на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженця с. Братське Миколаївської області,

громадянина України,

раніше судимого 16 березня 2006 року апеляційним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на п'ять роки позбавлення волі

без конфіскації майна,

за епізодами, вчиненими до 16 березня 2006 року:

- за ч. 2 ст. 306 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14) на шість років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 317 КК України (2341-14) на п'ять років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеним покаранням покарання за вироком апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2006 року, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

за епізодами, вчиненими з 16 по 29 березня 2006 року:

- за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14) на шість років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2006 року і остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на одинадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

IНФОРМАЦIЯ_3,

уродженця с. Братське Миколаївської області,

громадянина України,

раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на вісім років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14) на шість років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років і шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

IНФОРМАЦIЯ_4,

уродженку с. Братське Миколаївської області,

громадянку України,

раніше не судиму,

- за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України (2341-14) на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_5. визначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Постановлено стягнути із засуджених на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області за проведення судово-хімічних експертиз 769,52 грн.: із ОСОБА_4 - 307,81 грн., ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - по 192,38 грн. з кожного; ОСОБА_5. - 76,95 грн.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2007 року зазначений вирок змінено.

Перекваліфіковано дії засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5. з ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) , а також дії ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 311 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 311 КК Українивизначено (2341-14) покарання:

ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) - три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 306 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) - чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) - три роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 306 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) - чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'яти років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2006 року і остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) - три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Цей же вирок в части ні засудження за період з початку лютого 2005 року по 20 січня 2006 року ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 317 КК України (2341-14) , ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) , ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України (2341-14) , ОСОБА_5. за ч. 3 ст. 309, ч. 3 ст. 311 КК України (2341-14) - скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) , тобто за відсутністю події злочину.

У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5. були визнані винним і засуджені за злочини, які були вчинені за таких обставин.

В період з лютого 2005 року по 20 січня 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та на полях Братського району Миколаївської області, за попередньою змовою групою осіб, повторно, незаконно придбали, перевозили та зберігали з метою збуту в особливо великих розмірах 43 кг 237,2 г соломи маку - особливо небезпечного наркотичного засобу.

Крім цього, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з лютого 2005 року по 20 січня 2006 року, за попередньою змовою групою осіб, повторно, незаконно придбали, перевозили та зберігали у великих розмірах 321,4 мл ангідриду оцтової кислоти на суму 4 821 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вказаний час у будинку АДРЕСА_2 та у будинку АДРЕСА_3 із вказаної соломи маку та прекурсорів незаконно виготовили в особливо великих розмірах 12 330 мл ацетильованого опію /715,14 г сухої речовини/ - особливо небезпечного наркотичного засобу, з якого 7 636 мл /442,888 г сухої речовини/ залишили для власного вживання, а 4 694 мл /272,252 г сухої речовини/ за попередньою змовою з ОСОБА_4 незаконно збули ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншим особам, отримавши 70 410 грн.

Як установив суд, 20 січня 2006 року в селищі Братське Миколаївської області ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5. для вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та прекурсорів зорганізувались у організовану групу, керівником якої стала ОСОБА_4

Діючи в складі організованої групи, використовуючи кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, повторно, з 21 січня по 29 березня 2006 року, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у м. Вознесенську та в селищі Братське Миколаївської області з метою виготовлення та збуту наркотичних засобів незаконно придбали у різних місцях і у ОСОБА_10 18 кг 515,989 г соломи маку - особливо-небезпечного наркотичного засобу в особливо-великих розмірах, придбавши незаконно з метою збуту прекурсори - 33 мл ангідриду оцтової кислоти та 103,5 літрів розчинника "646".

ОСОБА_4 і ОСОБА_2 діючи групою осіб, повторно, з корисливих мотивів, для незаконного виготовлення наркотичних засобів надали приміщення свого будинку АДРЕСА_2, де за розподілом ролей, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виготовили з метою збуту 4 080 мл / 236,64 г сухої речовини/ ацетильованого опію - особливо небезпечного наркотичного засобу, який учасники групи спільно з ОСОБА_5. збули, отримавши 61 200 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, як убачається з її змісту, порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень. При цьому посилаючись на те, що його участь у збуті наркотичних засобів не доведена судом, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) та пом'якшити призначене йому покарання.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність виключення з обвинувачення засуджених таких кваліфікуючих ознак, як вчинення злочинів у складі організованої групи та особливо великий розмір, а також скасування вироку в частині засудження ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. за період з початку лютого 2005 року по 20 січня 2006 року за відсутністю події злочину, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд. Крім того, вважає, що призначене ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.

До початку розгляду справи у касаційній інстанції засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 відкликали свої касаційні скарги, а тому на підставі ст. 396 КПК України (1001-05) касаційне провадження за їх скаргами підлягає закриттю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сорокіної О.А., яка просила касаційне подання задовольнити, а касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга - частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України (2341-14) злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Відповідно до вимог статей 362, 365 КПК України (1001-05) суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі і шляхом проведення судового слідства.

Згідно зі ст. 377 КПК України (1001-05) у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляції залишаються без задоволення, зазначити підстави, через які вони визнані необгрунтованими.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції не виконав.

Місцевий суд, визнаючи ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. винними у скоєнні злочинів у складі організованої групи, виходив із сукупності всіх обставин вчинених злочинів, а також показань свідків і протоколів слідчих дій, врахувавши, що група, яка складалася із чотирьох осіб, які спеціально і свідомо зорганізувалися для спільного вчинення злочинів з метою незаконного збагачення із заздалегідь спланованими діями, що передбачали обізнаність кожного про дії інших осіб, правила поведінки і конспірації, із розподіленими і узгодженими ролями і обов'язками, спрямованими на досягнення єдиного результату - систематичного, безперервного незаконного придбання в особливо великих розмірах, зберігання, виробництва з метою збуту і збуту наркотичних речовин, а також того, що злочини вчинялись в одному і тому ж складі та місці, на протязі тривалого проміжку часу.

Суд першої інстанції мотивував та дослідив роль і функції кожного із учасників організованої групи: ОСОБА_4 як організатора і керівника, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як безпосередніх виробників наркотичних засобів та ОСОБА_5. як їх реалізатора, посилаючись при цьому на наявні в матеріалах справи докази.

Апеляційний суд, погодившись із висновками місцевого суду щодо обставин вчинення злочинів, виключив із обвинувачення засуджених таку кваліфікуючу ознаку, як їх вчинення у складі організованої групи, і мотивував своє рішення по суті лише тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. на досудовому слідстві показали, що про створення організованої групи вони не домовлялися, згоду на вступ до такої групи жоден із них не давав, план злочинної діяльності ними не розроблявся і не обговорювався, а судом першої інстанції не перевірялися докази, які б свідчили про вчинення засудженими злочинів організованою групою.

Таке обгрунтування висновків суду апеляційної інстанції є недостатнім, а тому непереконливим, адже у висновках ухвали повинні бути посилання на докази і відповідний матеріальний та процесуальний закон.

За таких обставин ухвала, що не містить обгрунтованих висновків з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення та про правильне застосування кримінального закону, не може визнаватись такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Таким чином, судом при розгляді й вирішенні справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. в апеляційному порядку було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді апеляційному суду належить виконати вимоги закону, ретельно дослідити зібрані у справі докази й дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши, в разі необхідності, рішення про проведення судового слідства і з урахуванням усіх обставин справи постановити обгрунтоване, законне й належно мотивоване рішення.