Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів Лагнюка М. М., Франтовської Т. І.,

при секретарі

судового засідання БражникуМ.В.,

за участю захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Скрипник О. М. про направлення кримінального провадження № 22016000000000179 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 5 ст. 191 КК України, до Апеляційного суду Запорізької області,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло клопотання прокурора про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 до Апеляційного суду Запорізької області.

У клопотанні прокурор зазначає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України підсудне Приморському районному суду м. Одеси. Разом із цим посилається на те, що основні свідки, які допитані під час досудового розслідування, проживають у Запорізькій області, події кримінального правопорушення відбувались у тому числі й на території Запорізької області (мобілізація та демобілізація земкаравану, яким виконувалися днопоглиблювальні роботи, відбувались у м. Бердянську). У зв'язку з цим прокурор ставить вимогу про направлення вказаного кримінального провадження до Апеляційного суду Запорізької області для вирішення питання відносно подальшого його скерування для розгляду по суті до суду першої інстанції в межах юрисдикції Апеляційного суду Запорізької області. Крім того, посилаючись на статті 2, 3, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про державну службу", примітку ст. 56 Закону України "Про запобігання корупції", ч. 4 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю", прокурор вказує на неможливість збереження судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, об'єктивності та неупередженості через те, що обвинувачений тривалий час займав та продовжує займати керівну посаду у Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України".

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти клопотання та просили його залишити без задоволення, перевіривши доводи, наведені у клопотанні, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушеннями правил територіальної підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 вищезазначеної статті, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або клопотанням сторін чи потерпілого, але після надходження кримінального провадження до суду за правилами територіальної підсудності.

Проте, з клопотання та наданої Приморським районним судом м. Одеси інформації вбачається, що на даний час обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22016000000000179 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 5 ст. 191 КК України, в указаному суді, а також у жодному місцевому суді України не знаходиться.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону вирішити питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого можливо лише тоді, коли відповідне кримінальне провадження надійшло до суду першої інстанції.

А тому, клопотання прокурора на даний час не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Більше того, прокурор не порушує питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, не зазначає з якого та до якого саме суду слід його направити, згідно з положеннями ст. 34 КПК України, а фактично ставить вимогу про визначення його підсудності Вищим спеціалізованими судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за Апеляційним судом Запорізької області, який в свою чергу повинен визначити підсудність суду першої інстанції, що не входить до компетенції касаційного суду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У клопотанні прокурора та з обвинувального акта вбачається, що воно скоєно на території Приморського району міста Одеси.

В той же час, у клопотанні прокурора не міститься даних про те, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому дії - розтрату чужого майна, саме в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Запорізької області. Не вбачаються такі дані й з обвинувального акта, доданого прокурором до клопотання.

Касаційна інстанція звертає увагу на те, що доводи прокурора про недовіру суддям Приморського районного суду міста Одеси, про їх можливу необ'єктивність та упередженість при розгляді цього кримінального провадження передчасні, оскільки мають вирішуватись судом в порядку параграфу 6 глави 3 КПК України (4651-17) до початку судового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора залишити без задоволення.

Керуючись статтями 32, 34 КПК, колегія суддів

Залишити без задоволення клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Скрипник О. М. про направлення кримінального провадження № 22016000000000179 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 5 ст. 191 КК України, до Апеляційного суду Запорізької області для вирішення питання відносно подальшого його скерування для розгляду по суті до суду першої інстанції в межах юрисдикції Апеляційного суду Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.