Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1на судові рішення щодо ОСОБА_2,

вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 жовтня 2006 року

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця станиці Запорізької Темрюкського району Краснодарського краю (Російська Федерація), мешканця міста Лубен Полтавської області, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 540 гривень.

Судом постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, 1000 гривень та 1000 гривень витрат на юридичну допомогу.

Одночасно судом винесено окрему постанову від 6 жовтня 2006 року, якою перед Лубенським міжрайонним прокурором порушено питання про порушення кримінальної справи щодо свідка ОСОБА_4, показання якого судом визнано неправдивими.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за те, що він 25 червня 2005 року близько 12-ої години на площі Жовтневій в місті Лубнах Полтавської області на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіявОСОБА_3 кілька ударів руками та ногами по різних частинах тіла. Унаслідок застосованого насильства ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисника порушується питання про скасування постановлених судових рішень із закриттям провадження у справі за недоведеністю участі ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Свою вимогу адвокат обґрунтовує тим, що судом не було встановлено усіх фактичних обставин справи, в основу вироку покладено суперечливі показання свідків, належним чином не перевірено показань ОСОБА_2 про відсутність його на місці події. Крім того, захисник порушує питання про скасування окремої ухвали, винесеної судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Саленка І.В., який вважав, що в задоволенні скарги має бути відмовлено, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи, як на доказ, який підтверджує винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, суд послався на висновок судово-медичної експертизи, яким встановлено характер і ступінь тяжкості заподіянихОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Однак, такий висновок експертизи не міг бути визнаний допустимим доказом і покладений в основу вироку із-за невідповідності чинному законодавству. Так, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. №6 (z0248-95) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за №254/790 (z0254-95) , передбачено, що результати судово-медичної експертизи оформляються висновком експерта, який повинен мати відповідну структуру, зокрема, дослідна частина повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувалися, в тому числі й тих, що реєстрували ушкодження (п.3.4 інструкції).

Як убачається із змісту висновку судово-медичної експертизи від 7 червня 2006 року, дослідна частина фактично відсутня, є лише посилання на дані акта судово-медичного освідування, що є порушенням правил складання висновку експертизи. Крім того, акт судово-медичного освідування до матеріалів справи не долучений, що також позбавляє можливості з'ясувати питання про дані щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень. Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ст. 76 КПК України для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень експертиза призначається обов'язково.

У зв'язку з цим суд мав вирішити питання про призначення додаткової чи повторної судово-медичної експертизи, але не зробив цього й невірно визнав висновок судово-медичної експертизи в даній справі в якості достовірного джерела доказів.

Наведене є таким порушенням, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення у справі, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суд має розглянути справу в установленому законом порядку, а також мають бути перевірені доводи ОСОБА_2 про невинуватість.

У зв'язку зі скасуванням вироку суду та ухвали апеляційного суду підлягає скасуванню й окрема постанова від 6 жовтня 2006 року, якою перед Лубенським міжрайонним прокурором порушено питання про порушення кримінальної справи щодо свідка ОСОБА_4 Однак, таке рішення має бути ухвалено у порядку ст. 395 КПК України, а не за касаційною скаргою захисника, який не має відповідних повноважень на оскарження цієї окремої постанови.

Оскільки судові рішення скасовуються не з підстав, що наведені в касаційній скарзі захисника, то касаційна скарга має бути задоволеною частково.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_1задовольнити частково.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2006 року щодо ОСОБА_2скасувати, а справу направити до того ж місцевого суду на новий розгляд в іншому складі суддів.

У порядку ст. 395 КПК України окрему постанову від 6 жовтня 2006 року, винесену щодо свідка ОСОБА_4, скасувати.

_________________________________________________