813/7945/13-а Про визнання протиправними та скасування відмови митного органу здійснити митне оформлення товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення з державного бюджету надміру сплачених обов'язкових платежів - 20.01.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування відмови митного органу здійснити митне оформлення товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення з державного бюджету надміру сплачених обов'язкових платежів, -

22 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" (далі - ТОВ "ТМ-Сервіс") пред'явило позов до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00453 та рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2013 року № 209000003/2013/00097/2, стягнення з державного бюджету надміру сплаченого мита в розмірі 21244 грн. 59 коп. та податку на додану вартість в розмірі 89227 грн. 25 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2013 року № 209000003/2013/00097/2, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00453.

Стягнуто з державного бюджету надміру сплаченого мита в розмірі 21244 грн. 59 коп. та податку на додану вартість в розмірі 89227 грн. 25 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року апеляційну скаргу Львівської митниці задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "ТМ-Сервіс" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року шляхом її скасування в частині задоволення позову про стягнення сум надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, та залишення без змін в частині скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900097/2 від 19 вересня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00453.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

26 червня 2012 року між компанією Shanghai Tianlong Hardware Co. LTD. (продавець) та ТОВ "ТМ-Сервіс" (покупець) було укладено контракт № TML1204 на поставку товару.

Відповідно до пункту 1.1. контракту Продавець продає, а Покупець купує кріпильні елементи (надалі - Товар), на умовах FOB Шанхай (Китай) (відповідно INKOTERMS2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Пунктом 1.2. Контракту визначено, що назва, сума, вартість одиниці кожного Товару, загальна сума Товару і його вартість вказується в додатку.

02 квітня 2013 року між сторонами було укладено Додаток № 2 до Контракту, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 56593, 31 доларів США.

26 червня 2013 року згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 43 ТОВ "ТМ-Сервіс" перераховано на користь Продавця грошові кошти в розмірі 56593, 31 доларів США.

19 вересня 2013 року при ввезенні товару на територію України ТОВ "ТМ-Сервіс" було подано до митного оформлення електронну декларацію № 209120000/2013/835087 та документи на вантаж згідно додатку № 2 від 02 квітня 2013 року до контракту № TML1204 від 26 червня 2012 року.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані наступні документи:

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060702/2013/006732 від 21 липня 2013 року;

- міжнародна автомобільна накладна № 181054 від 17 вересня 2013 року;

- міжнародна автомобільна накладна № 181055 від 17 вересня 2013 року;

- іменний коносамент № С1\ГГ81\Ю05626 від 22 квітня 2013 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 43 від 26 червня 2013 року;

- інвойс № ТМL1303 від 17 квітня 2013 року;

- пакувальний лист б/н від 17 квітня 2013 року;

- додаток № 2 від 02 квітня 2013 року до контракту № ТМL1204 від 26 червня 2012 року;

- контракт № ТМL1204 від 26 червня 2012 року;

- контракт про перевезення № 398/12 від 01 серпня 2012 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

- оригінал сертифікату походження № ССРГП24239552 від 02 травня 2013 року;

- витяг про вартість сировини від 18 вересня 2013 року;

- довідка про транспортні витрати № 6009 від 05 вересня 2013 року;

- прайс-лист виробника від 29 березня 2013 року;

- митна декларація країни відправника № 020220130520563747 від 19 квітня 2013 року.

Під час розгляду поданих документів митним органом були виявлені розбіжності, а саме печатка та підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від печатки та підпису відправника у фактурі та контракті. Прайс-лист виданий 29 березня 2013 року терміном дії 15 днів, тому митниця вважає його недійсним на момент подання.

З метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, посадовою особою митниці було надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення вантажу);

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом вимогу митниці не виконано, додаткових документів надано не було.

Оскільки позивачем додаткових документів не надано, під час митного оформлення у митниці виникли сумніви щодо правильності визначення декларованої митної вартості, Львівською митницею Міндоходів було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2013 року № 209000003/2013/00097/2, яким визначено митну вартість за резервним методом визначення митної вартості товару, та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00453.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, Львівська митниця Міндоходів не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та не довела, що документи, подані ТОВ "ТМ-Сервіс" для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни товару.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні були підтверджені обставини, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог Митного кодексу України (4495-17) .

Також суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовної вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України митних платежів, оскільки вони сплачені позивачем на підставі правомірного та обґрунтованого визначення митної вартості, що була застосована під час митного оформлення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про "а" право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; "б" право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту. Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Як вбачається із матеріалів справи для підтвердження визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) декларантом було подано відповідачу наступні документи:

- міжнародна автомобільна накладна № 181054 від 17 вересня 2013 року;

- міжнародна автомобільна накладна № 181055 від 17 вересня 2013 року;

- іменний коносамент № С1\ГГ81\Ю05626 від 22 квітня 2013 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 43 від 26 червня 2013 року;

- інвойс № ТМL1303 від 17 квітня 2013 року;

- пакувальний лист б/н від 17 квітня 2013 року;

- додаток № 2 від 02 квітня 2013 року до контракту № ТМL1204 від 26 червня 2012 року;

- контракт № ТМL1204 від 26 червня 2012 року;

- контракт про перевезення № 398/12 від 01 серпня 2012 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

- оригінал сертифікату походження № ССРГП24239552 від 02 травня 2013 року;

- витяг про вартість сировини від 18 вересня 2013 року;

- довідка про транспортні витрати № 6009 від 05 вересня 2013 року;

- прайс-лист виробника від 29 березня 2013 року;

- митна декларація країни відправника № 020220130520563747 від 19 квітня 2013 року.

Відмовляючи в митному оформленні товару за ціною договору, митний орган послався на те, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України містять розбіжності, а саме: підпис відправника на сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі та контракті. Проте, вказуючи на зазначені обставини, митний орган не зазначає, яким саме чином вони впливають на можливість перевірки числового значення митної вартості, зазначеної декларантом.

В оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900097/2 від 19 вересня 2013 року відсутні посилання на митні декларації, з яких бралась інформація при коригуванні митної вартості товару, а також відсутні посилання на джерела, що використовувались митним органом при корегуванні митної вартості товару.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом по ціні 7.993 доларів США за один кг, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.

Крім цього, в обгрунтування правомірності прийнятого рішення від 19 вересня 2013 року Львівська митниця зазначила, що проводила консультації з декларантом щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості. Вважає, що про проведення консультацій свідчить скерування йому в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів.

Повноваження щодо проведення процедури консультацій можуть виникати виключно з підстав, встановлених частини 5 статті 55 МК України (за бажанням декларанта) та частини 4 статті 57 МК України (під час застосування другорядних методів визначення вартості товару).

Частина 5 статті 55 МК України вказує, що декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Однак ТОВ "ТМ-Сервіс" не зверталося до митного органу з метою проведення консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Частина 4 статті 57 МК України передбачає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 МК України.

Однак жодних консультацій з метою визначення основи вартості товару згідно положень статтей 59, 60 МК України відповідачем не проводилось, а тому посилання відповідача на проведення таких консультацій є безпідставними та необгрунтованими.

Проаналізувавши надані позивачем митному органу документи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до правильного висновку, що сумніви митниці щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару є безпідставними, в зв'язку із чим рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2013 року № 209000003/2013/00097/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00453 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з цим судом апеляційної інстанції помилково було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що суд першої інстанції прийшов до посилкового висновку про стягнення з державного бюджету надміру сплаченого мита в розмірі 21244 грн. 59 коп. та податку на додану вартість в розмірі 89227 грн. 25 коп. з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно Порядку повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року (z1097-07) (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення) визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу III вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України № 611/147 від 20.07.2007 року (z1095-07) (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пункту 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного, законодавством відповідно до частини 6 статті 264 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Львівський окружний адміністративний суд прийшов до неправильного висновку про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській областісум надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, оскільки такими повноваженнями наділені лише митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року по справі № 21-439а13, у якій зазначено, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість.