Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі :

головуючого

Коновалова В.М.,

суддів

Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,

за участю прокурора

Яковенко Р.I.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2007 року щодо нього.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 червня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця м. Василькова Київської області, раніше судимого 13 жовтня 2006 року за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено покарання - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладено передбачені ст. 76 КК України (2341-14) обов'язки;

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця м. Василькова Київської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2визначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. ст. 75, 104 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено передбачені ст. 76 КК України (2341-14) обов'язки;

Вироком апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2007 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасовано та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) - два роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) - п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) визначено остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 серпня 2006 року приблизно о 2-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у парку поблизу кафе "Венеція", розташованого по вулиці Грушевського в місті Василькові Київської області, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи демонстративну зневагу до встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, безпричинно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, наздогнавши ОСОБА_3, яка йшла по алеї цього парку, почали її бити. Поваливши ОСОБА_3 на лавку, яка знаходилась у парку, ОСОБА_2завдав потерпілій удару кулаком по голові, а ОСОБА_1 зняв з неї штани, розірвав труси та сорочку. Хуліганські дії були припинені лише після втручання сторонніх осіб.

Під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, відкрито заволоділи мобільним телефоном "Нокіа-6101", вартістю 1250 гривень, який належав потерпілій.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, зазначає, що злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) , він не вчиняв, крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції призначив йому надмірно суворе покарання. Просить вирок апеляційного суду змінити, обравши йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Вирок щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо нього не внесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на фактичних даних, встановлених показаннями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, протоколом огляду місця події та іншими доказами.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) є правильною.

Скасовуючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання, та, постановляючи свій вирок, апеляційний суд належним чином обгрунтував свої висновки, дотримався вимог ст. 65 КК України (2341-14) і призначив засудженому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та надмірну суворість призначеного йому покарання колегія суддів вважає необгрунтованими.

При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2007 року щодо нього - без зміни.