Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання Ходаківської А.Ю.,

розглянув 7 березня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2015 року засуджено

ОСОБА_4, 1969 р. н., не судимого, громадянина України, уродженця та мешканця міста Харкова,

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішення щодо яких не оскаржуються у касаційному порядку.

Апеляційний суд Харківської області 13.04.2016 скасував вказаний вирок в частині призначення покарання та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України 2 роки 10 місяців позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 358 КК України - 1 рік 10 місяців обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України - 2 роки обмеження волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів - 4 роки позбавлення волі, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 25.12.2014 по 02.06.2015 з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_4 засуджений за те, що діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з вересня по грудень 2014 року вчинив корисливі злочини за таких обставин.

Перебуваючи у м. Харкові ОСОБА_4 підшукував на інтернет-сайтах та передавав ОСОБА_5 дані про заявки представників підприємств чи громадян-приватних підприємців на перевезення господарчих товарів, після чого ОСОБА_5, використовуючи заздалегідь куплений для вчинення злочинів мобільний телефон з телефонною картою оператора мобільного зв'язку "МТС", телефонував вказаним особам та, представляючись ОСОБА_7 тощо, погоджувався виконати замовлення на вищезазначені вантажоперевезення.

Для подальшого заволодіння чужим майном ОСОБА_4 з ОСОБА_5 користувались підробленими на їх замовлення офіційними документами (водійським посвідченням, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційними номерами тощо) та транспортними послугами власників вантажних автомобілів, не повідомляючи їм про свої наміри.

Потерпілі, які погоджувались на вищезазначені перевезення, передавали у містах Дніпропетровську та Харкові майно вказаним засудженим, а останні заволодівали ним.

Всього таким шляхом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи майном ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ Компанія "Нова Ера" загальною вартістю відповідно 95 429,90 грн, 94 875,30 грн, 55 360,09 грн та 64 630,32 грн, а разом ізОСОБА_6 - ще й майном ТОВ фірма "ІВК Техніка" загальною вартістю 289 691,86 грн.

У касаційній скарзі захисник, погоджуючись із вироком суду першої інстанції та посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції й невідповідність призначеного цим судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_4 внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити засудженому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали скаргу захисника ОСОБА_3, думку прокурора про законність й обґрунтованість оскарженого рішення, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин викладених у вироку та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про несправедливість призначеного покарання через його суворість необґрунтовані.

Так, призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, апеляційний суд врахував наслідки та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, думку потерпілої ОСОБА_9 та дані про особу ОСОБА_4, який раніше не судимий, працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, має матір пенсійного віку та на утриманні - неповнолітню дитину.

Врахував суд й обставину, що пом'якшує відповідальність засудженого - щире каяття.

Отже, призначене покарання є справедливим, а підстав для його пом'якшення із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

При цьому в касаційній скарзі захисника відсутні доводи про явну несправедливість призначеного ОСОБА_4 покарання.

Отже, вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.