Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єленіної Ж.М., суддів: Григорєвої І.В., Леона О.І., за участю секретаря судового засідання Гапона В.О., прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 вересня 2016 року,

Ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2015 року скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого слідчого відділу Городнянського районного відділу УМВС України в Чернігівській області Воробйова Д.С. від 22 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК України залишено без задоволення.

Не погоджуючись із такою ухвалою, ОСОБА_6 25 серпня 2016 року оскаржив її в апеляційному порядку, одночасно заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Як на поважні причини пропуску такого строку скаржник посилався на те, що в судовому засіданні місцевого суду він не брав участі у зв'язку з призовом за мобілізацією до лав Збройних Сил України і мав можливість подати апеляційну скаргу лише після демобілізації.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_6 про поновлення процесуального строку залишено без задоволення і повернуто йому апеляційну скаргу. Відмовляючи у поновленні строку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржник, будучи демобілізованим 12 квітня 2016 року, не довів існування поважних причин, через які звернувся до суду з апеляційною скаргою більш як через 4 місяці після звільнення з військової служби.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд провадження за його скаргою в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що в силу положень ч. 3 ст. 395 КПК України для нього як для особи, котра не брала участі в судовому засіданні місцевого суду з поважних причин, строк на апеляційне оскарження обчислюється з моменту одержання копії оскаржуваного судового рішення. Як зазначає ОСОБА_6, апеляційний суд не перевірив, чи було виконано слідчим суддею вимоги закону щодо своєчасного направлення йому копії ухвали, тоді як він одержав таку копію лише 23 серпня 2016 року і після цього подав апеляційну скаргу в межах установленого законом строку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, перевіривши доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.

Про день та час розгляду кримінального провадження у порядку касаційної процедури учасників цього провадження, зокрема скаржника, було поінформовано, при цьому ОСОБА_6 не повідомив Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про своє бажання взяти участь у касаційному розгляді, і така його участь відповідно до вимог закону не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка оскаржує процесуальні рішення, під час розгляду провадження судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як передбачено частиною 2 ст. 24 КПК України, кожній особі гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується її прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дотримання такого порядку включає в себе оскарження відповідних судових рішень у межах установлених законом процесуальних строків.

Відповідно до приписів ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів із дня її оголошення, а якщо таку ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, - у цей же строк із дня отримання нею копії судового рішення.

При цьому початковий момент перебігу строку пов'язаний із часом вручення скаржнику копії ухвали лише у разі, коли виклик його до суду взагалі не здійснювався, й особа могла не знати про прийняття судового рішення, яке стосується її прав, свобод чи інтересів (наприклад, при застосуванні процедури, передбаченої статтями 163, 172 КПК України).

Що стосується випадків постановлення слідчим суддею ухвали з викликом скаржника в судове засідання, однак без його участі, то для такої особи згідно з правовою позицією Верховного Суду України початком перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення судового рішення (постанови від 01 жовтня 2015 року № 5-103кс15 та від 24 березня 2016 року № 5-16кс16)

Як передбачено ч. 1 ст. 458 КПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 КПК України (через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність або кримінального процесуального закону, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень), є обов'язковим для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Якщо апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого законом терміну й особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку, або суд апеляційної інстанції за заявою цієї особи не знайде підстав для його поновлення, така скарга згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України підлягає поверненню.

Підставами для поновлення строку на оскарження можуть бути визнані обставини, які об'єктивно перешкоджали особі подати скаргу в межах такого строку, тобто були поважними причинами його пропуску. Виходячи із закріплених у ст. 22 КПК України засад змагальності тягар доказування таких обставин покладається на особу, котра порушує перед судом питання про поновлення строку.

Наведених вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався. Оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

При цьому суд належним чином перевірив факт пропуску ОСОБА_6 строку, встановленого ст. 395 КПК України, наявність поважних причин його пропуску і відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку, обґрунтування прийнятого рішення виклав у мотивувальній частині ухвали, з яким погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що вказаний строк для нього слід обчислювати з моменту одержання копії ухвали слідчого судді, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження скаржник відповідно до приписів ст. 306 КПК України викликався до суду і був завчасно належним чином поінформований про дату, час та місце судового засідання.

Однак ОСОБА_6 письмово повідомив суд про неможливість своєї явки у зв'язку з призовом до лав Збройних Сил України для участі в АТО, з огляду на що за клопотанням самого скаржника суд розглянув скаргу за його відсутності.

Виходячи з наведеного відповідно до норм ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленої за результатами розгляду скарги, підлягав обчисленню для ОСОБА_6 з моменту проголошення такого судового рішення, а не одержання його копії.

У разі звернення з апеляційною скаргою за межами відповідного терміну строк міг бути лише поновлений судом за умови поважності причин його пропуску, підтвердженої в установленому законом порядку.

Відповідно до наданих суду документів - повідомлення Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Центрального регіону України від 31 серпня 2016 року за № 14-3423 вих-16 та копії військового квитка на ім'я ОСОБА_6, 02 лютого 2015 року скаржник був мобілізований, тобто отримав на руки мобілізаційне розпорядження (а. к. п. 21, 34). Відомості щодо часу фактичного направлення ОСОБА_6 для проходження військової служби у справі відсутні.

Водночас за даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу слідчого судді від 05 лютого 2015 року, яку відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 КПК України скаржнику було направлено наступного дня, він особисто одержав 07 лютого 2015 року (а. к. п. 12, 15).

Крім цього, як слушно зазначив апеляційний суд, ОСОБА_6 звільнився з військової служби 12 квітня 2016 року, однак, будучи достеменно обізнаним про розгляд слідчим суддею його скарги у лютому 2015 року, звернувся до суду з клопотанням про видачу йому копії ухвали й оскаржив це судове рішення в апеляційному порядку лише у кінці серпня 2016 року, тобто більш як через чотири місяці після демобілізації (а. к. п. 21, 26, 34).

Обґрунтованих доводів щодо поважності причин такого зволікання із вчиненням процесуальних дій ОСОБА_6 у клопотанні про поновлення строку не навів.

Виходячи з наведеного рішення суду про відмову в задоволенні такого клопотання та повернення апеляційної скарги ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування ухвали, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 вересня 2016 року про повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2015 року, якою скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого слідчого відділу Городнянського районного відділу УМВС України в Чернігівській області Воробйова Д.С. від 22 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК України залишено без задоволення, - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.