Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.

за участю прокурора

Глибченко Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2007 року.

Вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця м. Красноперекопськ, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2007р. за ст. 395 КК України (2341-14) на 6 місяців арешту,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14)

на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а остаточно, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , - 3 роки 8 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 660 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він повторно 5 листопада 2006р., проникнувши в житло - квартиру АДРЕСА_1, таємно викрав майно ОСОБА_3 на суму 1378 грн., а 18 листопада 2006р., знаходячись за своїм місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2, таємно викрав майно ОСОБА_4 на суму 615 грн.

Його також визнано винуватим у тому, що він 6 грудня 2006р.

шляхом обману заволодів майном ОСОБА_2

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд Автономної Республіки Крим

31 липня 2007 року зазначений вирок у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) скасував та постановив свій вирок, яким перекваліфікував їх на ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) та призначив за цією статтею покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі, а остаточно, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , - 5 років 8 місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим

від 31 липня 2007 року вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2007 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 за ч. ч. 2 та 3 ст. 185 КК України (2341-14) залишено без змін.

Перекваліфіковуючи дії засудженого з ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) , апеляційний суд у вироку зазначив, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини вчиненого ОСОБА_1діяння, дав їм невірну юридичну оцінку, оскільки з показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном.

У касаційному поданні прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд з огляду на істотне порушення апеляційною інстанцією вимог ст. 335 КПК України (1001-05) , оскільки, постановляючи вирок, апеляційний суд у його резолютивній частині вироку не визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, вважаючи необгрунтованим висновок апеляційного суду про вчинення ним відкритого викрадення майна ОСОБА_2, просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) та призначити більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 378 КПК України (1001-05) вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 335 КПК України (1001-05) в резолютивній частині обвинувального вироку серед іншого повинно бути зазначено кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним.

Усупереч цьому, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) у зв'язку з необхідністю застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) , апеляційний суд своїм вироком не визнав ОСОБА_1 винним у цьому злочині, а перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 190 на ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) , що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої інстанції при постановленні вироку також допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, мотивувальна частина вироку місцевого суду, всупереч ч. 1 ст. 334 КПК України (1001-05) , не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) . В ньому наведено лише пред'явлене досудовим слідством ОСОБА_1 за цим епізодом обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

За таких обставин вказівка у вироку апеляційного суду про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини заволодіння майном ОСОБА_2, не відповідає дійсності.

З урахуванням істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених судом першої інстанції, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) , не міг постановляти свій вирок, а повинен був направити справу на новий судовий розгляд.

У зв'язку з наведеним як вирок апеляційного суду, так і вирок міськрайсуду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Одночасно в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду від 31.07.2007р., якою вирок міськрайсуду в частині призначеного ОСОБА_1 за ч. ч. 2 та 3 ст. 185 КК України (2341-14) покарання залишено без змін. Необхідність скасування даної ухвали та вироку суду першої інстанції у повному обсязі зумовлена вимогами ст. 70 КК України (2341-14) .

При новому судовому розгляді справи необхідно ретельно перевірити зібрані докази, дати їм належну оцінку, врахувавши доводи апеляції прокурора щодо неправильної кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) та касаційної скарги останнього, прийняти належне рішення й викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону, в тому числі ст. 400 КПК України (1001-05) .

З огляду на викладене та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1задовольнити частково.

Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2007 року, вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2007 року та в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.