5-4716км07 Про перевищення службових повноважень із застосуванням насильства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 4 " грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Сімферопольського районного суду від 13 листопада 2006 року, яким

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, не судимий,

засуджений за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права працювати в органах внутрішніх справ строком на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України (2341-14) , ОСОБА_1 звільнений від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на 2 роки.

На підставі ст.76 КК України (2341-14) , на ОСОБА_1 покладено обов'язки не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації.

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2,

громадянин України, не судимий,

засуджений за ч.2 ст.365 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права працювати в органах внутрішніх справ строком на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України (2341-14) , ОСОБА_2 звільнений від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на 2 роки.

На підставі ст.76 КК України (2341-14) , на ОСОБА_2 покладено обов'язки не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винним в тому, що вони, будучи службовими особами - відповідно старший оперуповноважений та орепуповноважений ВБНОН Сімферопольського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, 13 березня 2006 року в с.Піонерське і с.Добре Сімферопольського району умисно вийшли за межі наданих їм прав і повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян, що супроводжувалося насильством відносно мешканця АДРЕСА_1.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 безпідставно звільнені судом від призначеного їм додаткового покарання з випробуванням, щодо якого у вироку має бути вказівка про реальне виконання, а також що суд необгрунтовано застосував до них ст.75 КК України (2341-14) , оскільки дії засуджених носили характер катування і приниження людської гідності, у зв'язку з чим виправлення і перевиховання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного покарання, колегія суддів вважає, що подання прокурора задоволенню не підлягає.

Твердження у касаційному поданні про безпідставне звільнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від призначеного їм додаткового покарання з випробуванням не відповідає дійсності, так як засуджені звільнені лише від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Відсутність окремої вказівки у резолютивній частині вироку про реальне виконання додаткового покарання у вигляді позбавлення права працювати в органах внутрішніх справ не є підставою для скасування вироку в касаційному порядку, оскільки кримінальний закон, а саме ст.75 КК України (2341-14) , застосований правильно.

Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання в частині про необхідність ізоляції ОСОБА_1 і ОСОБА_2від суспільства.

Рішення про звільнення засуджених від відбування основного покарання з випробуванням суд прийняв на підставі аналізу обставин справи та даних про особи засуджених, які раніше не притягались до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину та вжив активних заходів для уникнення більш тяжких наслідків від скоєного ним злочину. Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що потерпілі погодилися з вироком місцевого суду, оскільки не оскаржили його ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

Виходячи з наведеного, підстав для внесення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у касаційний розгляд з метою скасування вироку щодо них із мотивів, що наведені у поданні прокурора, немає.