Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів Вільгушинського М. Й., Дембовського С. Г.,

за участю прокурора Дехтярук О. К.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 02 березня 2017 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 05 вересня 2016 року щодо ОСОБА_2,

За вказаним вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

- за ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Постановлено стягнути солідарно на користь потерпілої ОСОБА_7: - із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди - 49 500 грн, - із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди - 321 000 грн.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди із засуджених: ОСОБА_8 - 20 000 грн, ОСОБА_3 - 20 000 грн, ОСОБА_6 - 15 000 грн, ОСОБА_5 - 15 000 грн, ОСОБА_4 - 15 000 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 змінено, ухвалено стягнуто із кожного по 608 грн судових витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

Так, на початку червня 2009 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_9, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, належного ОСОБА_7, таємно викрали належні останній 12 500 грн.

У середині червня 2009 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_5, ОСОБА_6, перебуваючи в зазначеному вище будинку, таємно викрали належні ОСОБА_7 21 000 грн.

На початку липня 2009 року ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи у вказаному будинку, таємно викрали 16 000 грн.

У середині липня 2009 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 і ОСОБА_4, через заздалегідь відчинене ОСОБА_6 вікно, проникли в середину приміщення будинку ОСОБА_7, де таємно викрали належні потерпілій 51 000 грн.

У липні 2009 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 і ОСОБА_4, через заздалегідь відчинене ОСОБА_6 вікно, проникли в середину приміщення будинку ОСОБА_7, де таємно викрали належні потерпілій 270 000 грн.

02 жовтня 2009 року о 10 год. у с. Розівка Ужгородського району, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_10, шляхом розбиття скла на вікні першого поверху, належного ОСОБА_7 будинку, з метою вчинення крадіжки намагалися проникнути у будинок, однак були виявлені потерпілою, та з місця події втекли.

Крім того, ОСОБА_2, дізнавшись приблизно в березні 2009 року про те, що в будинку ОСОБА_7 у с. Розівка Ужгородського району, знаходиться значна сума грошей, з метою заволодіння ними, шляхом вмовлянь, схилила свою доньку ОСОБА_6 до вчинення злочину, внаслідок чого в період червня - липня 2009 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку ОСОБА_7 викрали гроші в розмірі 370 500 грн, частину з яких передали ОСОБА_2

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що органами досудового слідства було порушено право засудженої ОСОБА_2 на захист, застосовані недозволені методи слідства, вирок місцевого суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року, оскільки нечітко сформульоване обвинувачення, яке визнане судом доведеним за ч. 2 ст. 304 КК України, Зазначає також, що судом неправильно кваліфіковані дії засудженої за ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки її умисел не охоплював вчинення крадіжки в особливо великих розмірах, а апеляційний суд свою ухвалу належним чином не мотивував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який зазначив про її необґрунтованість, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як убачається із змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_1, він з-поміж іншого фактично посилається на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. Отже, касаційний суд при касаційному розгляді виходить із обставин справи, встановлених судом.

При перевірці матеріалів справи касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 185; ч. 2 ст. 304 КК України та кваліфікації її дій за даними нормами кримінального закону судами зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі з точки зору їх належності, допустимості та достатності для вирішення питань, визначених ст. 324 КПК України 1960 року, про що у вироку суду наведено докладні мотиви.

Висновки місцевого суду, у тому числі щодо оцінки доказів, належним чином обґрунтовані, мотивувальна частина вироку за змістом відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року.

В основу вироку обґрунтовано покладені дані, установлені, зокрема, із показань засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які під час судового слідства повністю визнали вину та детально розповіли про обставини вчинення злочинів, за які їх засуджено. При цьому засуджена ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомила, що її мати - ОСОБА_2 просила позичити у ОСОБА_7 гроші, а в подальшому запропонувала їх викрасти, для погашення кредиту, після чого ОСОБА_6 разом з іншими засудженими протягом 2009 року неодноразово вчиняли крадіжки грошових коштів у ОСОБА_7, частину яких віддавали ОСОБА_2

Також винуватість ОСОБА_2, у вчиненні злочинів за які її засуджено підтверджується її свідченнями, даними нею в ході досудового слідства та дослідженими судом у порядку ст. 301 КПК України, згідно з якими вона запитала у доньки - ОСОБА_6 чи зможе вона позичити гроші у ОСОБА_7 для погашення кредиту, однак отримавши заперечення, запропонувала взяти гроші самій, тобто викрасти, взявши з собою брата ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в подальшому ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 віддавали їй різні суми грошей, які викрали з будинку ОСОБА_7 Зазначені покази ОСОБА_2 були оцінені у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи та на них обґрунтовано послався у вироку суд. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміна ОСОБА_2 показань в судовому засіданні, викликана намаганням уникнути відповідальності за скоєне, а тому прийняв до уваги, як докази винуватості показання ОСОБА_2, надані нею в ході досудового слідства.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджуються також даними, установленими із аналізу письмових доказів по справі, результати оцінки яких детально обґрунтовані судом.

Зібраним по справі доказам суд дав належну оцінку, повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_2 злочинів, у яких вона обвинувачувалася.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за обставин, установлених судом, у тому числі й за ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, є правильною.

Твердження сторони захисту про те, що вирок місцевого суду не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_2, визнаного судом доведеним за ч. 2 ст. 304 КК України не знайшло свого підтвердження під час вивчення матеріалів справи.

Так, з вироку вбачається, що ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 304 КК України, а саме за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, яке полягало у тому, що ОСОБА_2 з корисливих спонукань, шляхом вмовлянь, схилила свою доньку ОСОБА_6 до вчинення злочинів разом із сином ОСОБА_3

Доводи захисника щодо застосування до засудженої ОСОБА_2 недозволених методів слідства також не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно з постановою старшого слідчого Ужгородської міжрайонної прокуратури від 17 квітня 2013 року кримінальне провадження за фактом застосування до ОСОБА_2 психологічного насильства з боку працівників міліції закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Зазначена постанова міститься в матеріалах справи.

Є безпідставними і посилання захисника на порушення права ОСОБА_2 на захист під час досудового слідства, оскільки остання відмовилася від захисника та виявила бажання самостійно представляти свої інтереси, про що свідчить її підпис в протоколі про відмову від захисника та постанові про прийняття відмови від захисника від 03 жовтня 2009 року.

Апеляційний суд, ретельно перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про безпідставність доводів апеляцій захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_1, котрі діяли в інтересах засудженої ОСОБА_2, і зазначив про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин скоєних злочинів, доведеність вини засудженої у їх вчиненні, на спростування доводів апеляцій навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Висновки суду про залишення апеляції захисника ОСОБА_1 без задоволення усупереч доводам його касаційної скарги, судом апеляційної інстанції належним чином мотивовані, а ухвала апеляційного суду є достатньо обґрунтованою відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, з зазначеними у ній висновками погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.

У зв'язку з наведеним, підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 05 вересня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.