У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у складі:
головуючого-судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого.
засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчої діяльності строком 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, який працював майстром дільниці групи приладів обліку Біляївського району електричних мереж ВАТ "Одесаобленерго" (далі - Біляївського РЕМ) визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою, 13 вересня 2006 року близько 15 години 15 хвилин у будинку АДРЕСА_1 одержав від ОСОБА_2 хабар у розмірі 1000 грн. за виконання робіт, пов'язаних з підключенням зазначеного будинку до зовнішньої електромережі, напругою 380 В.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2007 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо засудженого скасувати у зв'язку з однобічністю та односторонністю судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом касаційного подання, прокурор оспорює однобічність та неповноту судового слідства, фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із встановлених судом фактичних обставин справи.
Як убачається з матеріалів справи, для підключення будинку родички ОСОБА_2 до зовнішньої електромережі напругою 380 В необхідно було замовити й виготовити технічне завдання, відповідну проектну документацію, провести монтажні роботи, обладнати конртзаземлення з оформленням відповідного протоколу про введення його в експлуатацію, встановити та опломбувати електролічильник.
За показаннями ОСОБА_2 він домовився з ОСОБА_1 про те, що той виконає роботи, пов'язані з виготовленням проектної документації, здійснить передбачені за це платежі, забезпечить виконання необхідних робіт по обладнанню контрзаземлення та опломбує електролічильник. Погодився з умовою ОСОБА_1 заплатити йому за роботу 1000грн.
Згідно з даними, що містяться в "Посадовій інструкції майстра дільниці групи приладів обліку Біляївського РЕМ" до функціональних обов'язків ОСОБА_1 було віднесено тільки пломбування електролічильника.
Під час досудового слідства та судового розгляду справи було встановлено, що у підпорядкуванні ОСОБА_1 не було осіб, на яких він міг вплинути, використовуючи своє службове становище, для реалізації прохання ОСОБА_2 щодо підключення будинку до трьохфазного струму.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1, сприяючи ОСОБА_2 в оформленні необхідних документів та підключенні електроструму за винагороду, діяв не як службова, а як приватна особа, виконуючи певні дії з використанням своїх професійних знань та особистих стосунків з іншими працівниками Біляївського РЕМ й профільних підприємств, внаслідок чого дії ОСОБА_1 не містять ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) .
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Судді: Кармазін Ю.М. Таран Т.С. Глос Л.Ф.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) одержання службовою особою в будь-якому вигляді хаб ара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Як убачається із змісту, яким являється ОСОБА_1 в його обов'язки не входило замовлення проектної документації, здійснення платежів і доставки відповідної особи для складення протоколів.
Як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 крім пломбування лічильника за письмовим завданням керівництва РЕС не мав.
Таким чином, сприяння Паскалову О.А. в оформленні документів і установці електрооборудуваня за винагороду, ОСОБА_1 діяв як приватна особа, а не як посадова, при цьому виконував усі дії, використовуючи свої знання та особисті стосунки із другими робітниками РЕС, у зв'язку з чим, як правильно зазначено у ухвалі апеляційного суду, з чим і погоджується колегія суддів,
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" (v0005700-02) , відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.