Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Лагнюка М.М., Орлянської В.І.,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 2 березня 2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2016 року прийнятої за результатом розгляду скарги засудженого на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року,

7 вересня 2015 року засуджений вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року за ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову помічника Золотоніської міжрайонної прокуратури від 18 березня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи за його заявою щодо неправомірних методів ведення досудового розслідування та дізнання працівниками Золотоніського МВ УМВС України в Черкаській області.

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на постанову помічника Золотоніського міжрайонного прокурора від 18 березня 2011 року про відмову в порушені кримінальної справи залишено без задоволення. Обґрунтовуючи своє рішення суд виходив з тих міркувань, що подання скарги на постанову прокурора є правом особи, яка її стосується. В судовому засіданні ОСОБА_2 просив залишити його скаргу без розгляду, а тому суд прийшов до висновку, що подану скаргу слід залишити без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив відкрити апеляційне провадження, скасувати оскаржувану постанову та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Оскільки на думку скаржника судом не було перевірено доводи викладені в його скарзі на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2016 року постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року залишено без зміни, а скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування постанови районного суду від 26 травня 2016 року та ухвали апеляційного суду від 8 липня 2016 року і призначення нового розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що при розгляді його скарги в апеляційній інстанції було порушено його право на захист, оскільки розгляд відбувся за відсутності його захисника.

Заслухавши доповідь суді, думку засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу засудженого, думку прокурора Ковальчука О.С., який касаційну скаргу засудженого підтримав частково, а саме в частині скасування ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 в частині порушення його права на захист під час розгляду його скарги судом апеляційної інстанції.

Згідно вимог ст. 49 КПК України в редакції 1960 року суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений чи підсудний не залучив захисника.

Частиною 1 пунктом 4 статті 45 КПК України в редакції 1960 року визначено, що обов'язкова участь захисника забезпечується коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення.

Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, і як про це правильно вказується в касаційній скарзі засудженим ОСОБА_2, зазначених вимог закону апеляційним судом не було дотримано, оскільки розгляд його скарги в суді апеляційної інстанції проводився за відсутності захисника, що на думку колегії суддів, суттєво обмежило процесуальні права ОСОБА_2, порушило його право на захист, і в свою чергу є істотним порушенням вимог процесуального закону .

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_2 постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому відповідно до вимог ст. 370 КПК України в редакції 1960 року, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді в апеляційній інстанції суду необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити й інші доводи скарги засудженого та постановити обґрунтоване та законне рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2016 року прийнятої за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.