5-4457км07 Про здійснення господарської діяльності без одержання ліцензії - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2006 року та на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1,

встановила:

зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

уродженця і мешканця м. Києва,

раніше не судимого,

- за ч.1 ст.202 КК України (2341-14) до штрафу на користь держави в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він здійснював без одержання ліцензії господарську діяльність з отриманням доходу у великих розмірах, чим порушив порядок зайняття господарською діяльністю.

За вироком суду, злочин вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1, будучи довіреною особою ОСОБА_7 - керівника приватного підприємства "Кінгз Кепітал", що розташоване в м. Києві, не являючись службовою особою цього підприємства, у період з 24.03.2006 року по 31.10.2006 року на підставі довіреності № 1 від 09.03.2006 року та агентської угоди № 518/69 від 08.08.2006 року з ПП "Кінгз Кепітал", в порушення п.4 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , не маючи відповідної ліцензії і діючи від імені зазначеного підприємства, надавав фінансові послуги з довірчого управління фінансовими активами. Це полягало у залученні (інвестуванні) грошових коштів фізичних осіб і подальшому управлінні цими коштами (розміщенні їх в інструменти міжнародних фінансових ринків). Зазначена протизаконна діяльність виявилася в укладенні ним десяти інвестиційних договорів з фізичними особами, від яких з серпня 2006 року по 02.11.2006 року на поточний рахунок ПП "Кінгз Кепітал" №26004102000001 в ЗАТ "Альфа-банк" в м. Києві, МФО 300346, надійшли грошові кошти в сумі 185000 грн., що є валовим доходом ПП "Кінгз Кепітал" у великому розмірі.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує, що внаслідок неповноти досудової підготовки матеріалів органами дізнання, неправильної оцінки й помилкового тлумачення судом обставин справи і кримінального закону, а також внаслідок істотного порушення органами дізнання і судом вимог кримінально-процесуального закону ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності і засуджено за ч. 1 ст. 202 КК України (2341-14) . Зазначає, що ОСОБА_1 не є суб'єктом цього злочину, не здійснював господарської діяльності і не отримував від укладення інвестиційних договорів доходу у великому розмірі, що є обов'язковою ознакою складу цього злочину. Вказує, що суд безпідставно постановив вирок без дослідження доказів, які містились у справі, обмежившись дослідженням тільки показань підсудного у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України (1001-05) . З огляду на це, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У змінах до касаційної скарги захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу провадженням закрити за ч.1 п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) - відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги і скасування вироку з направленням матеріалів прокурору, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судові рішення щодо ОСОБА_1 не можна визнати законними й обгрунтованими, оскільки вони постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що відповідно до ст. 370 КПК України (1001-05) є підставою для їх скасування.

Так, щодо ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 425, 426 КПК України (1001-05) в межах провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів був складений протокол від 03.11.2006 року про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК України (2341-14) . Після затвердження начальником органу дізнання цього протоколу він був направлений прокурору.

Згідно зі ст. 430 КПК України (1001-05) , прокурор мав прийняти одне із таких рішень: визнавши надані йому матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні - винести постанову про порушення кримінальної справи, обрати щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід, скласти обвинувальний висновок та направити справу до суду; або повернути матеріали для провадження досудового слідства; або в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи - відмовити в її порушенні.

Цих вимог кримінально - процесуального закону прокурором дотримано не було, оскільки у справі відсутня постанова прокурора про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 202 КК України (2341-14) . Прокурор обмежився лише складанням обвинувального висновку, який разом з наданими йому матеріалами направив до суду. При цьому складений прокурором обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України (1001-05) , оскільки він є неконкретним, містить посилання на документи, які у матеріалах протокольної форми відсутні, та на обставини, які цими матеріалами не підтверджені.

Зокрема, в обвинувальному висновку не зазначено конкретного часу вчинення злочину (вказано спочатку період з 24.03.2006 року по 31.10.2006 року, а потім - період з серпня 2006 року по 2.11.2006 року). Також не визначено, в чому полягало залучення грошових коштів і управління ними (господарська діяльність); які саме десять інвестиційних договорів, коли, з ким із фізичних осіб і на яку суму кожний було укладено ОСОБА_1; від імені кого і на підставі яких документів він діяв при їх укладенні з огляду на те, що у матеріалах наявні довіреності з іншими даними і датами, ніж вказано в обвинувальному висновку, і відсутні самі інвестиційні договори. У матеріалах протокольної форми міститься лише протокол огляду місця події від 31.10.2006 року з даними про вилучення шести, а не десяти інвестиційних договорів від 03.10.2006 року, без посилання на те, з ким вони укладені і на яку суму, хоча це має істотне значення для встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК України (2341-14) .

Крім того, в обвинувальному висновку зазначається про надходження за інвестиційними договорами коштів у сумі 185000 грн. від фізичних осіб на поточний рахунок ПП "Кінгз Кепітал" в банку "Альфа-Банк" у м. Києві, хоча за даними "Альфа-Банку" такі кошти станом на 02.11.2006 року на рахунок ПП "Кіндз Кепітал" не надходили.

В обвинувальному висновку міститься посилання на акт документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ПП "Кінгз Кепітал" від 03.11.2006 року, однак прокурором не визначено, чи є цей документ доказом обвинувачення ОСОБА_1 з огляду на те, що для проведення ревізії не надавались інвестиційні договори та банківські документи, на підставі яких зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 злочину.

На зазначені порушення кримінально-процесуального закону не звернув уваги суд першої інстанції і безпідставно прийняв до розгляду та розглянув в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України (1001-05) з постановленням обвинувального вироку справу щодо ОСОБА_1.

Апеляційний суд при перевірці справи за апеляцією ОСОБА_1 також залишив ці порушення поза увагою.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а матеріали протокольної форми досудової підготовки - направленню прокурору Дніпровського району м. Києва для прийняття рішення відповідно до вимог ст. 430 КПК України (1001-05) .

При виконанні вимог ст. 430 КПК України (1001-05) прокурору належить дати оцінку доводам, викладеним у касаційній скарзі, усунути зазначені вище недоліки і прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а матеріали протокольної форми направити прокурору Дніпровського району м. Києва для прийняття рішення відповідно до вимог ст. 430 КПК України (1001-05) .