Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Коротких О.А., Федченка О.С.

за участю прокурора

Сухарєва О.М.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 04 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1року народження, громадянин України, судимий: 23.04.1998 року за ст. 190 ч.3 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі,

засуджений за ст. 187 ч.3 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За цим вироком також засуджено ОСОБА_2, щодо якого скарги та подання не надходили.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 29 червня 2006 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, він незаконно проник через вікно до будинку потерпілої ОСОБА_3, що проживала по АДРЕСА_1, де вчинив розбійний напад на потерпілу, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, вважаючи себе безпідставно засудженим, просить перевірити законність постановленого щодо нього вироку. Крім того, як видно із змісту скарги засудженого, він указує на порушення його прав на захист, допущене під час розгляду питання прийняття його апеляції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про незаконність рішення місцевого суду про визнання апеляції засудженого такою, що не підлягає розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно із змісту касаційної скарги ОСОБА_1, окрім іншого, він указує на безпідставне залишення без розгляду поданої ним в установленому законом порядку апеляції на вирок суду першої інстанції.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що після винесення вироку 19 листопада 2006 року засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію на цей вирок, у якій він звернувся з клопотанням про його виклик в апеляційний суд.

Крім того, на вирок також подав апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Постановою судді апеляційного суду Закарпатської області від 23 січня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 було повернуто до суду першої інстанції для виконання, як указано у цій постанові, вимог ст.ст. 352, 354 КПК України (1001-05) . Але, як видно із змісту самої постанови, фактично підставою для повернення справи було невиконання вимог ст. 350 КПК України (1001-05) при складанні апеляції лише прокурором.

Не дивлячись на це, 2 лютого 2007 року суд першої інстанції виніс постанову про залишення без руху як апеляції прокурора, так і засудженого та надав їм 7 діб для усунення указаних у постанові недоліків.

26 березня 2007 року судом першої інстанції було винесено постанову про визнання апеляції засудженого ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду, оскільки у встановлений судом строк він недоліки не усунув. Аналогічного змісту постанову було винесено міськрайонним судом 16 лютого 2007 року щодо апеляції прокурора.

У той же час, із матеріалів справи вбачається, що після отримання 15 березня 2007 року постанови суду першої інстанції про залишення апеляції без руху, у встановлений судом строк засуджений 19 березня 2007 року за місцем тримання під вартою подав повторну апеляцію. Дану апеляцію, як видно із змісту супровідного листа апеляційного суду від 22 березня 2007 року, Ужгородський СIЗО надіслав безпосередньо до апеляційного суду, який на підставі ст. 349 КПК України (1001-05) переслав її за належністю до суду першої інстанції, куди вона надійшла 26 березня 2007 року.

Указані обставини не були враховані судом першої інстанції, у зв'язку з чим рішення про визнання апеляції ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду колегія суддів вважає неправильним і таким, що обмежило закріплене у Конституції України (254к/96-ВР) право засудженого на оскарження постановленого щодо нього вироку.

При таких обставинах колегія суддів вважає необхідним скасувати указану постанову суду про залишення без розгляду апеляції засудженого ОСОБА_1 і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття цієї апеляції.

Також незаконною і такою, що підлягає скасуванню вважає колегія суддів постанову суду першої інстанції від 2 лютого 2007 року у частині залишення без руху апеляції засудженого з наданням 7 діб для усунення недоліків, оскільки повертаючи справу, апеляційний суд у своїй постанові від 23 січня 2007 року ніяких зауважень щодо апеляції засудженого не висловив.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 лютого 2007 року, в частині залишення без руху апеляції засудженого ОСОБА_1 з наданням йому 7 діб для усунення недоліків, та постанову цього ж суду від 26 березня 2007 року про визнання апеляції ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду, скасувати, а справу направити у той же місцевий суд для вирішення питання щодо можливості прийняття апеляції засудженого.