Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючої

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Нікітіна Ю.I., Філатова В.М.,

за участю прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 03.08.2006 р., яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 263 ч.2 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст.ст. 76, 104 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

В апеляційній інстанції справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що у листопаді 2005 р. за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 незаконно виготовив та носив кастет, який згідно з висновками експертизи є холодною зброєю.

У касаційному поданні заступник прокурора, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження, вказує на те, що суд всупереч вимогам ст. 61 ч.3 КК України (2341-14) призначив ОСОБА_1, який скоїв злочин у неповнолітньому віці, покарання у вигляді обмеження волі. Разом з цим, прокурор порушує питання про скасування постановленого по справі вироку та закриття провадження по справі на підставі ст. 48 КК України (2341-14) , ст. 7 КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання частково і просив змінити вирок, звільнивши засудженого від призначеного судом покарання, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, скоїв злочин у листопаді 2005 року, тобто у неповнолітньому віці, а тому, у відповідності до ч.3 ст. 61 КК України (2341-14) , суд не міг застосовувати до нього покарання у виді обмеження волі.

Оскільки суд призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України (2341-14) , а у касаційному поданні не йдеться про м'якість обраного засудженому покарання, то інше, передбачене в санкції ч.2 ст. 263 КК України (2341-14) покарання, з урахуванням положень ст. 397 КПК України (1001-05) , теж не може бути застосоване.

У зв'язку з цим, виходячи із роз'яснень, які містяться у п.8 ч.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного покарання.

Підстав для скасування вироку та закриття провадження у справі на підставі ст.48 КК України (2341-14) у зв'язку із зміною обстановки, про що йдеться у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 3 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити - звільнити його від призначеного судом покарання.