Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.

суддів

Пивовара В.Ф., Заголдного В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постановлені щодо них судові рішення.

Вироком Сєверодонецького міського суду Луганської області від 22 вересня 2005 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

раніше судимого Сєверодонецьким

міським судом Луганської області:

1. 30.05.2000р. за ст. ст. 140 ч. 3, 44 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України (2341-14) умовно з

іспитовим строком 2 роки;

2. 11.12.2000р. за ст. ст. 140 ч. 3, 43 КК України (2341-14) на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого 18.04.2003р. умовно-достроково

на 10 місяців 19 днів, -

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1остаточно визначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,

раніше неодноразово судимого,

останній раз Кременським районним

судом Луганської області за ч. 3 ст. 81,

ст. 43 КК України (2341-14) на 3 роки 6 місяців

позбавлення волі, звільненого 07.02.2003р.

умовно-достроково на 11 місяців 17 днів, -

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 17 грн. 59 коп. за проведення експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 16 лютого 2004 року, приблизно о 12 годині, прийшли в кв. АДРЕСА_1, де за попередньою змовою між собою вчинили напад на ОСОБА_3з метою заволодіння його майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Під час нападу ОСОБА_1 та ОСОБА_2заволоділи майном потерпілого на суму 1074 грн.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 стверджує про фальсифікацію доказів по справі, посилається на порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та в суді, на суперечливість показань потерпілого та висновку судово-медичної експертизи, зазначає, що потерпілого було побито напередодні його приходу до останнього, потерпілий та свідки давали суперечливі показання, стверджує, що телевізор та відеоплеєр йому віддав ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування;

- засуджений ОСОБА_2 стверджує, що потерпілий та свідки його обмовили і давали суперечливі показання, також наполягає, що потерпілого було побито напередодні його приходу до останнього, посилається на застосування щодо нього незаконних методів ведення слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону під час проведення досудового слідства та в суді, суперечливість показань потерпілого та даних висновку судово-медичної експертизи, зазначає, що його відбитків у квартирі потерпілого немає, гроші у останнього вимагав ОСОБА_4, а він (ОСОБА_2) прийшов до помешкання потерпілого з метою повернути власні кошти, наміру заволодіти чужим майном не мав, тому вважає кваліфікацію його дій неправильною, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, чи змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на ст. 355 КК України (2341-14) і призначити за цим законом відповідне покарання.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбою за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, послідовних та детальних собою показаннях потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 про обставини вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розбійного нападу, показаннях свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8під час досудового слідства, які були досліджені в судовому засіданні, даних протоколів пред'явлення особи для впізнання, очних ставок, виїмки, висновку судово-медичної експертизи, інших матеріалах справи.

Показанням засуджених, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 судом дана правильна критична оцінка, як таким, що дані з метою допомогти ОСОБА_1 ОСОБА_2 уникнути відповідальності.

Що стосується посилань у касаційних скаргах засуджених на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, безпідставність їх засудження, то вони ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції і правильно визнані необгрунтованими, оскільки суперечать зібраним по справі доказам.

Ці твердження спростовуються, крім іншого, показаннями зазначених вище потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, які під час досудового слідства та в суді давали показання про обставини вчинення саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розбою.

Твердження у скарзі засудженого ОСОБА_2 про неправильність кваліфікації його дій є безпідставними, оскільки даних, які б свідчили про наявність між засудженими та потерпілим цивільно-правових відносин відсутні. Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що в нього не було умислу на заволодіння чужим майном, а він хотів повернути належні йому кошти, оскільки, в результаті нападу засуджені заволоділи не грошовими коштами потерпілого, а його майном.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) .

Покарання засудженим призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України, які могли би бути підставою для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.