Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Пузиревського Є. Б., Сахна Р. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

прокурора Деруна А. І.,

переглянула в судовому засіданні вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківськоїобласті від 30 червня 2016 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

- за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання шляхом поглинення покарань - 3 роки 4 місяці позбавлення волі, зараховано в строк покарання, покарання відбуде частково за вироком Івано-Франківського міського суду від 26 травня 2015 року.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення, а також за незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК за наступних обставин.

20 лютого 2015 року, близько 12.00 год., ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, через відчинені двері зайшов в приміщення закладу "ІНФОРМАЦІЯ_2", що по АДРЕСА_2.

Знаходячись у приміщені закладу, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник у приміщення кабінету бухгалтерії, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 2000 гривень, які знаходились в шухляді одного із столів, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму. Після чого із викраденими грошовими коштами місце вчинення злочину покинув та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1, при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав дві скляні банки із нашаруванням всередині речовини коричневого кольору та полімерну пляшку з рідиною темно коричневого кольору, які зберігав за місцем проживання, без мети збуту.

14 жовтня 2014 року в період з 16:20 до 17:40 годин працівниками міліції проведено обшук приміщення квартири АДРЕСА_1, в ході якого, в шафі на балконі, виявлено дорожню сумку червоного кольору з синіми вставками, з якої вилучено дві скляні банки із нашаруванням всередині речовини коричневого кольору, яка згідно висновку експерта № 09/12-1293 від 04.11.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено опій ацетильований, загальна кількість якого становить 0,114 грама та полімерну пляшку з рідиною темно коричневого кольору, яка згідно висновку експерта № 09/12-1299 від 07.11.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено опій екстракційний (концентрат з макової соломки), кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 0,84 грама.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості його вини за ч. 2 ст. 309 КК, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються лише на недопустимих доказах. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, при перегляді вироку місцевого суду, порушуючи вимоги ст. 404 КПК, належним чином не розглянув доводи апеляційної скарги його захисника щодо закриття провадження за відсутності доказів його вини за ч. 2 ст. 309 КК. Вважає, що було порушено процедуру збирання доказів, доручення на проведення слідчих дій працівниками міліції пред'явлено не було, на що не звернув увагу суд. Вказує, що апеляційний суд не досліджував покази свідків безпосередньо в судовому засіданні, проте з обвинувальним ухилом здійснив посилання на їх покази. Звертає увагу, на те, що в порушення ч. 11 ст. 290 КПК стороні захисту будь-які матеріали для ознайомлення прокурором не надавалися.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК України щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Твердження засудженого про неправильне застосування до останнього закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на його думку, не доведена його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Зокрема, суд першої інстанції правильно обґрунтував своє рішення у цій частині показаннями: свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були понятими при обшуку житла засудженого та підтвердили, що на балконі знайшли сумку у якій знаходились скляні банки, шприци; показаннями свідка ОСОБА_5, яка підтвердила проведення обшуку у квартирі за місцем проживання сина; дозволом слідчого судді на обшук житла засудженого; протоколом обшуку, відповідно до якого на балконі квартири, у якій проживає ОСОБА_1, виявлена дорожня сумка, у якій знаходилися скляні баночки з залишками речовини темно-коричневого кольору з різким запахом ацетону, пластикова пляшка до середини наповнена рідиною темно-коричневого кольору з різким запахом ацетону, три шприци, поліетиленові пакети, у яких знаходилися вологі бинти з різким запахом ацетону; висновками експерта № 09/12-1294 та № 09/1292, відповідно до яких у вилучених під час обшуку залишках речовини та рідині є особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, опій ацетильований 0,114 грама і опій екстракційний 0,84 грама.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за ч.2 ст. 309 КК України. З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки матеріалами провадження встановлено, що засуджений в квартирі на той час проживав сам, мав доступ до кімнати з балконом на якому вилучені наркотичні засоби та, відповідно до показань свідка ОСОБА_3, у квартирі засудженого під час обшуку був неприємний запах, схожий на ацетон, що свідчить про незаконне зберігання останнім за місцем свого проживання наркотичних засобів.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, перевірив всі доводи апеляції захисника, які за своїм змістом аналогічні до касаційної скарги, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильності й неповноти досудового та судового слідства, неправильної оцінки доказів, і правильно визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі мотиви такого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, підстав вважати ОСОБА_1 необґрунтовано засудженим, в тому числі, за ч. 2 ст. 309 КК України, колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог статей 50, 65 КК та за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 438 КПК були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1слід відмовити.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.