Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Пивовара В.Ф. і Заголдного В.В.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянувши в судовому засіданні 29 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Iванівського районного суду Одеської області від 29 березня 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

немаючого судимості,

за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі, а на підставі ст. 104 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік і покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України (2341-14) ,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим в тому, що він 30 вересня 2006 року біля Будинку культури, що в с. Прохорове Iванівського району Одеської області, з неприязні наніс декілька ударів кулаком і коліном в обличчя ОСОБА_2, чим заподіяв йому середньої тяжкості тілесне ушкодження - двосторонній перелом нижньої щелепи.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок щодо ОСОБА_1, звільнити засудженого від покарання в порядку ст. 7 КПК України (1001-05) . Твердить, що суд у порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України (2341-14) неповнолітньому призначив покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила змінити вирок, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, доведена доказами, на які послався суд у вироку, зокрема даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи, і викривальними показаннями самого засудженого, який підтверджував, що він дійсно умисно побив потерпілого ОСОБА_2. Ці та інші докази належно перевірені, зазначені у вироку і в касаційному поданні під сумнів не ставляться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) є правильною.

Що ж стосується рішення суду про призначення покарання засудженому, то з ним колегія суддів погодитися не може.

Відповідно з положеннями ч. 3 ст. 61 КК України (2341-14) обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив зазначений злочин у неповнолітньому віці. Проте суд призначив йому покарання у виді обмеження волі, чим допустив помилку у застосуванні кримінального закону.

Тому доводи подання про незаконність рішення суду в частині призначення покарання засудженому є слушними.

За таких обставин і, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, він раніше не судимий, визнав свою вину і щиро розкаявся, колегія суддів вважає, що ця особа не є суспільно небезпечною, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) підлягає звільненню від покарання.

На підставі ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) і керуючись ст. ст. 7, 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити.

вирок Iванівського районного суду Одеської області від 29 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити. Звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного судом.

У решті вирок залишити без зміни.