5-3357км07 Про заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні 29 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2006 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючу судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на вісім років шість місяців позбавлення волі,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою в тому, що вона IНФОРМАЦIЯ_2, перебуваючи у стані сп'яніння, у квартирі, що АДРЕСА_1, під час сварки з неприязні двічі вдарила свого співмешканця ОСОБА_3 кухонним ножем у плече і живіт, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 5 грудня 2006 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджена ОСОБА_1 просить змінити судові рішення і пом'якшити їй покарання. Стверджує, що вона заподіяла тілесні ушкодження потерпілому, захищаючись від його насильства. Звертає увагу на те, що судові інстанції не звернули уваги і не розглянули її зауваження на протокол судового засідання.

Захисник - адвокат ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку й ухвали щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд розглянув справу однобічно, неповно, взяв до уваги одні докази, а інші, які свідчать про непричетність її підзахисної до злочину, безпідставно відхилив. Вважає, що призначене засудженій покарання є суворим. Також звертає увагу, що суд не розглянув зауваження засудженої на протокол судового засідання, який, на її думку, є підробленим.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка вважала, що касаційні скарги не підлягають задоволенню і просила залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що підстав для їхнього задоволення немає.

Винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, матеріалами справи доведена.

Як убачається з показань самої ОСОБА_1, які вона давала під час неодноразових допитів на досудовому слідстві, у тому числі на відтворенні обстановки та обставин події, і в суді, IНФОРМАЦIЯ_2 під час чергової сварки та бійки з ОСОБА_3 вона ударила його кухонним ножем, після чого пішла до сусіда, а коли повернулася вранці, виявила потерпілого мертвим.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що того вечора під час застілля ОСОБА_1 на деякий час залишала його квартиру, а коли повернулася, повідомила, що ОСОБА_3 мертвий, і сама залишилася на ніч у нього.

За словами потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у засудженої з потерпілим склалися неприязні відносини, в їхньому помешканні часто виникали сварки та бійки.

Ці та інші докази у справі, у тому числі дані протоколу огляду місця події, огляду та вилучення речових доказів, ті дані, які містяться у висновках судово-медичної, судово-цитологічної, хіміко-біологічної експертиз про виявлення на кухонному ножі та одязі засудженої крові потерпілого, а у ОСОБА_3 колото-різаного поранення правого плеча з пошкодженням плечової артерії, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, дали суду підстави для обгрунтованого висновку про спрямованість умислу ОСОБА_1 на заподіяння ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, що стало причиною його смерті.

Даних про те, що ОСОБА_1 перебувала у стані необхідної оборони, не виявлено і в матеріалах справи їх немає.

За таких обставин кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання винуватій колегія суддів не вбачає.

Будь-яких даних щодо порушення судовими інстанціями норм КПК України (1001-05) , в тому числі норм щодо ведення ходу судового засідання і його фіксування, які були б підставою для зміни чи скасування судових рішень, на що вказується у касаційних скаргах, не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.