Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Франтовської Т. І.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року щодо останнього,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Шахтинськ,Карагандинської області Республіки Казахстан, без постійного місця проживання, неодноразово судимого, останній раз 25 лютого 1999 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 101, ст. 42, ст. 43 КК України (1960 р.) до 10 років позбавлення волі. Звільнений по кінцю строку відбування покарання 06.10.2008 р.,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України до 6 років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів у провадженні.

Згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.09.2016 року зазначений вирок було уточнено в частині кінця строку попереднього ув'язнення та зазначено, що строк відбування покарання ОСОБА_2 належить рахувати з моменту затримання за підозрою з 09.05.2016 року, зарахувавши до нього час попереднього тримання ОСОБА_2 під вартою в СІЗО м. Харкова за правилами ч. 5 ст. 72 КК України з 09.05.2016 року до дня набрання вироком законної сили.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08 травня 2016 року близько 01 год. 30 хв., знаходячись біля двору АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту, що виник між ним та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_3 два удари кухонним ножем, який був при ньому, в область тулуба, чим заподіяв потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи № 3531-ая/16 від 24.06.2016 року колото-різане поранення лівої половини груді, яке по ступеню тяжкості є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 рокуапеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року - без змін.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_1 вбачається, що він не оспорює правильність кваліфікації дій та доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України, просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та призначити останньому більш м'яке покарання.

Як на підстави для прийняття такого рішення вказує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_2 не в повній мірі врахував дані про особу засудженого, а саме: те що, він по місцю мешкання характеризується задовільно, має матір-пенсіонерку похилого віку, страждає на ряд захворювань, а також не взяв до уваги активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з касаційної скарги захисника, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, за обставин, зазначених у вироку та кваліфікація його дій не оспорюються.

Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2 внаслідок суворості то вониє не обґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи його ОСОБА_2 суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання і реєстрації, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває. В момент спричинення кримінального правопорушення знаходився в стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, при якій міг віддавати відлік своїм діям та керувати ними.

Також, судом обґрунтовано взято до уваги, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, в тому числі і за злочини проти особи із застосуванням ножа та, який офіційно не працює, по місцю тимчасового проживання характеризується задовільно, має матір-пенсіонерку, страждає на ряд захворювань, зокрема, пов'язаних із поганим зором на одне око.

Враховано і обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 - активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, та ті що його обтяжують - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 районним судом покарання наближене до мінімальної межі санкції ч.1 ст. 121 КК України, навіть з урахуванням усіх обставин, які на думку захисника пом'якшують призначене засудженому покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 66, 67 КК України, і підстав для його пом'якшення, як про це просить захисник у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі засудженого доводи щодо суворості призначеного покарання, належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду є законною, вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення покарання.

Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року щодо останнього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.