Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Гриціва М.I., Пекного С.Д.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 27 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом"янського районного суду м.Києва від 25 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 9 серпня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

вироком суду

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

уродженця та жителя АДРЕСА_1

громадянина України, раніше двічі судимого, останнього разу - 8.02.2002 року за ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України (2341-14) та ч.2 ст.141 КК України 1960 (2001-05) року на 4 роки позбавлення волі; 4.06.2004 року звільнено умовно-достроково,-

засуджено за ч.4 ст.190 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1остаточно призначено 6 років 4 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 9 серпня 2005 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 змінено та постановлено його вважати засудженим за ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України (2341-14) . В решті цей вирок залишено без зміни.

Вироком суду із внесеними до нього змінами судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 червня 2004 року в м.Києві шляхом обману, представляючись "Марком", телефонував із різних таксофонів до банків АКБ "Промінвестбанк" в м.Києві, АППБ "Аваль" в м.Києві та АКБ "Приватбанк" в м.Дніпропетровську, повідомляв їм, що має інформацію про співробітників цих банків, які викрали базу даних карткових рахунків клієнтів банків і намагаються їх продати особам, які будуть їх незаконно використовувати з метою заволодіння грошовими коштами, що знаходяться на вказаних карткових рахунках банків за спеціальною схемою. За вказану інформацію намагався отримати по 6 000 доларів США, що у перерахунку на національну валюту на той період часу складало 31 932 грн.. Таким чином намагався заволодіти грошима на загальну суму 95 796 грн., але свій злочинний намір не довів до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки був затриманий біля таксофону на Залізничному вокзалі м.Києва.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що злочину не вчиняв, досудове та судове слідство проведено неповно, однобічно, з неправильним застосуванням кримінального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що в його діях міститься склад злочину, передбаченого ч.1 ст.231 КК України (2341-14) . Ставить питання про скасування оскаржуваних рішень із закриттям справи на підставі ч.2 ст.6 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність вчинення засудженим ОСОБА_1 вказаного злочину за викладених у вироку обставин стверджуються частковим визнанням вини самим засудженим; показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що він, будучи начальником служби економічної безпеки АППБ "Аваль", 10.06.2004 року близько 12 години отримав дзвінок, - невідомий повідомив, що має інформацію про підготовку злочину, пов"язаного із списанням грошей з рахунків цього банку і хоче за таку інформацію отримати 6000 доларів США на розрахунковий рахунок, у зв"язку з чим він наказав своїм підлеглим провести аудіо запис розмови з невідомим, який зателефонував цього ж дня близько 10 години 30 хвилин; свідка ОСОБА_3- начальника служби безпеки АКБ "Промінвестбанк", що 10.06.2004 року близько 14 години 15 хвилин зателефонував невідомий і повідомив таку ж інформацію, за яку хотів отримати винагороду у сумі 6000 доларів США; свідка ОСОБА_5 про те, що, коли дізнався від ОСОБА_3про даний дзвінок, розпорядився повідомити про це службу безпеки України; свідка ОСОБА_4 - в.о. начальника відділу безпеки електронних операцій АКБ "Приват Банк", що 10.06.2004 року зранку зателефонував невідомий і повідомив таку ж інформацію, за яку хотів отримати винагороду у сумі 6000 доларів США, з яких 3000 доларів США одразу, а 3000 доларів США після надання повної інформації, які необхідно було провести на рахунок в одній із платіжних систем; свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколів прослуховування аудіо записів телефонних розмов, виявлення та вилучення блокнота із записами про вказані банки, іншими зібраними по справі доказами.

Виходячи з фактичних обставин справи, апеляційний суд правильно застосував щодо засудженого ОСОБА_1 кримінальний закон при кваліфікації його дій за ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України (2341-14) .

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , оскільки його вид та строк визначено судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу, з яких вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово засуджувався і на шлях виправлення не став.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку по справі, не встановлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України (1001-05) , відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.