5-3519км07 Про скоєння умисного вбивства працівником міліції - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні 27 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та його захисників ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 19 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк три роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. визначено дванадцять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 1450 грн. 70 коп. судових витрат.

Судом постановлено дві окремі ухвали на адресу прокурора Сумської області: першу - про халатне ставлення до виконання обов'язків службових осіб Шосткинсього МРВ УМВС України в Сумській області при видачі співробітникам міліції спецзасобів, у т.ч. і зброї; другу - про необхідність вирішення питання про порушення щодо ОСОБА_7. і ОСОБА_8. кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 384 КК України (2341-14) .

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. засуджено за те, що він, працюючи дільничним інспектором Шосткинського МРВ УМВС України в Сумській області та будучи службовою особою, наділеною відповідними владними повноваженнями, 01 травня 2004 року приблизно о 23-ій год. поблизу кафе "Джин" у м. Шостка Сумської області при виконанні своїх функціональних обов'язків перевищив владу і, діючи всупереч положенням Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про міліцію" (565-12) , умисно з метою позбавлення життя із закріпленої за ним табельної зброї - пістолета "ПМ" № БС-5399, зробив постріл у ОСОБА_9., внаслідок чого настала смерть останнього.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1. і направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що суд призначив ОСОБА_1. надто м'яке покарання, не врахувавши його суб'єктивного ставлення до скоєного та конкретні обставини справи.

У касаційних скаргах і доповненнях до них:

- засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу

закрити на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (1001-05) , тобто за недоведеністю його участі у вчиненні даних злочинів.

Вважає, що висновки суду грунтуються на

припущеннях і доказах, які отримано, на його думку, з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує, що інкримінованих йому злочинів не вчиняв;

- у доповненні до касаційної скарги засудженого захисник ОСОБА_3. викладає таке ж прохання, як і ОСОБА_1., та на його

обгрунтування наводить аналогічні доводи;

- захисник ОСОБА_26. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1., а справу закрити за недоведеністю участі засудженого у вчиненні

злочинів. Вказує на відсутність у справі доказів, якими б беззаперечно підтверджувалась винуватість ОСОБА_1. у злочинах, за які його засуджено, та посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційного подання не підтримав, вважав вирок місцевого суду і постановлену щодо нього ухвалу апеляційного суду законними і обгрунтованими, а касаційні скарги - безпідставними, пояснення захисника засудженого на підтримання касаційних скарг, а також заперечення на них потерпілих і їх представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, а постановлені у справі судові рішення - скасуванню, з направленням справи на нове розслідування з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України (1001-05) прокурор і слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (покарання).

Ці вимоги закону органом досудового слідства, як видно із матеріалів справи, належним чином не виконані, внаслідок чого залишились нез'ясованими обставини, які могли мати значення для правильного її вирішення. Суд, у свою чергу, залишив поза увагою та не дав оцінки деяким обставинам справи, що вплинуло на законність та обгрунтованість постановленого в ній рішення.

Як свідчать матеріали справи, досудове слідство і суд свій висновок про винність ОСОБА_1. в інкримінованих злочинах обгрунтували на даних висновку судово-балістичної експертизи № 8323/8324, відповідно до яких куля, вилучена із трупа ОСОБА_9., була вистріляна із пістолета конструкції Макарова "ПМ" № БС 5399, який був закріплений, як табельна зброя, за засудженим, а також на показаннях свідка ОСОБА_10., який в своїх показаннях стверджував, що саме цей пістолет ОСОБА_1. отримав у Шосткинському міськрайвідділі міліції 1 травня 2004 року приблизно о 20 годині для несення служби по охороні громадського порядку.

Однак такий висновок органу досудового слідства і суду, на думку колегії суддів, є передчасним, оскільки грунтується на доказах, які досліджені неповно і однобічно.

Так, при розслідуванні справи та при її розгляді в суді ОСОБА_1. свою причетність до вбивства ОСОБА_9. заперечував. Стверджував, що в день вчинення злочину зброї не отримував, оскільки був вихідним і участі в охороні громадського порядку не брав. На підтвердження своїх показань послався на алібі, відповідно до якого під час вчинення злочину він з ОСОБА_7. перебував у комунальній квартирі, що в будинку на АДРЕСА_1(т.6, а.с. 45-46, 66, 73, 85, 201, 250,251; 306-307).

Спростовуючи такі показання ОСОБА_1., а також показання свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_11. і ОСОБА_12. на підтвердження алібі засудженого, та піддаючи їх критиці, суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_10., який при розслідуванні справи підтвердив факт отримання засудженим зброї з його рук увечері 01.05.2004 року, а також показання свідків ОСОБА_20. і ОСОБА_21., які впізнали в засудженому особу, що стріляла в ОСОБА_9.

Проте аналіз показань свідка ОСОБА_10. в сукупності з іншими доказами не дає підстав для однозначного висновку про доведеність факту отримання ОСОБА_1. в день убивства потерпілого зброї.

Так, із матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого від

4 листопада 2004 року щодо ОСОБА_10. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України (2341-14) . Як зазначено в цьому процесуальному документі, підставою для порушення кримінальної справи послужило те, що (дослівно) "... ОСОБА_10. як оперативний черговий Шосткинського МРВ УМВС України в Сумській області, недбало ставлячись до виконання своїх службових обов'язків у частині дотримання встановленого порядку видачі та зберігання табельної зброї оперативним працівникам зазначеного вище відділу міліції, не перевіривши право дільничного інспектора ОСОБА_1. на отримання табельної зброї, 01.05.2004 року видав йому закріплену за ним табельну зброю - пістолет "ПМ" № БС 5399" (т.1, а.с. 11).

Згідно з даними протоколу від 04.11.2004 року ОСОБА_10. був затриманий по підозрінню у вчиненні цього злочину в порядку, передбаченому ст. 115 КПК України (1001-05) , і на допиті як підозрюваного за участю захисника показань про видачу зброї ОСОБА_1 не давав. На запитання слідчого як він може пояснити ту обставину, що з трупа ОСОБА_9. вилучена куля, яка за висновком судово-балістичної експертизи була вистрілена із пістолета, закріпленого за ОСОБА_1., який 01.05.2004 року на службі задіяний не був, а, отже, не міг отримати табельну зброю, ОСОБА_10. відповіді не дав. На цьому ж допиті він стверджував, що після повідомлення із лікарні про надходження туди з вогнестрільним пораненням ОСОБА_9., начальником чергової частини ОСОБА_13. здійснювалась перевірка зброї в Шосткинському МРВ, якою було встановлено, що вся зброя, крім тієї, що знаходилась на руках у членів слідчо-оперативної групи і в співробітників міліції, задіяних в охороні громадського порядку, була наявною в місці її зберігання (т. 6, а.с. 86, 92-93).

Наступного дня після звільнення з ізолятора тимчасового тримання ОСОБА_10. на допиті як свідка почав стверджувати, що ним 1 травня 2004 року приблизно о 20-й годині була видана табельна зброя ОСОБА_1. без відмітки про це у відповідних облікових книзі і журналах. За показаннями ОСОБА_10. о 3 годині 45 хвилин 2 травня 2004 року ОСОБА_1. разом із співробітниками міліції, які відповідно до Книги служби нарядів були задіяні на службі до 4-х годин, здав йому зброю з боєприпасами (т.6, а.с. 96-97).

Свої показання про отримання ОСОБА_1. зброї ОСОБА_10. підтвердив на очній ставці із засудженим, хоча той цей факт заперечував (т. 6, а.с. 98-104).

У процесі подальшого розслідування справи ОСОБА_10. не допитувався і щодо нього постановою слідчого від 28.12.2004 року кримінальну справу було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) ( т. 6, а.с. 107-108).

У судовому засіданні допитати ОСОБА_10. суду не вдалось, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи даних він на території Сумської області не проживає і місце знаходження його не відоме ( т. 6, а.с. 127).

Таким чином, суперечність у показаннях ОСОБА_10. про обставини видачі ОСОБА_1. зброї судом залишилась не усунутою. Більше того, вона знайшла своє поглиблення у зв'язку з показаннями свідків ОСОБА_14., ОСОБА_13., ОСОБА_15. і ОСОБА_16., в яких вони стверджували, що видати зброю ОСОБА_1. за умови відсутності наказу про його залучення до охорони громадського порядку, ОСОБА_10. не міг (т. 6, а.с. 253-254, 280-282, 333-334, 357).

Показання ОСОБА_10. про те, що він звечора 1 травня 2004 року видав пістолет ОСОБА_1. не узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_13. в тій частині, де він стверджував, що 02.05.2004 року, прибувши у відділ міліції приблизно о 2-ій годині, разом з ОСОБА_10. почав робити перевірку наявності зброї. За його ствердженням, вся зброя, крім тієї, що значилась у журналі як виданою, була в наявності. Крім того, за показаннями цього свідка під час перерахунку ним зброї її ще ніхто із співробітників міліції, задіяних на службі, не здавав (т. 6, а.с. 333-334).

Як видно із матеріалів справи, органом досудового слідства і судом не встановлено осіб, які могли б підтвердити показання ОСОБА_10. про перебування ОСОБА_1. в приміщенні Шосткинського МРВ звечора першого і вночі другого травня 2004 року.

Свідки ОСОБА_17., який був помічником ОСОБА_10., а також

ОСОБА_18., який ніс службу як вартовий міліціонер, не підтвердили цієї обставини (т.6, а.с. 2777-278, 305, 280-282, 304-305).

Та обставина, що ОСОБА_1. в день убивства ОСОБА_9. не був задіяний на службі і не значився в списку осіб, які 01.05.2004 року отримали зброю, крім показань засудженого про це, підтверджується даними внутрішніх документів Шосткинського МРВ УМВС України в Сумській області, а також показаннями свідків ОСОБА_15., ОСОБА_19., ОСОБА_16. (т. 4, а.с. 9-17, 18-21; т. 6, а.с. 288-290, 111-113, 114-115, 116-117, 118-119, 357).

Вищезазначеним доказам орган досудового слідства й суд належної оцінки не дали, внаслідок чого залишились до кінця не з'ясованими обставини отримання ОСОБА_1. закріпленої за ним табельної зброї, хоча безспірне установлення такого факту має істотне значення для правильного вирішення справи.

Обгрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_1. в інкримінованих цим вироком злочинах, суд послався на показання свідків ОСОБА_20. і ОСОБА_21., які за висновком суду впізнали в особі ОСОБА_1. чоловіка, який вчинив постріл у ОСОБА_9.

Такий висновок суду є непереконливим, оскільки суперечить даним, одержаним в процесі допитів цих осіб як свідків та в результаті проведення з ними таких слідчих дій як пред'явлення особи для впізнання.

Так, при впізнанні особи, проведеного 04.11.2004 року, ОСОБА_20. серед осіб, пред'явлених для впізнання, в особі ОСОБА_1. не впізнав конкретної особи, а лише з вірогідністю вказав на його схожість з чоловіком, який вчинив постріл у потерпілого (т.6, а.с. 16-20).

Як видно із матеріалів справи ОСОБА_20. з такою ж вірогідністю раніше впізнав ще двох осіб, пред'явлених для впізнання 12.05.2005 року, при перевірці органом досудового слідства версії про причетність до вбивства ОСОБА_9. іншої особи (т.5. а.с. 83).

Показання свідка ОСОБА_21. на першому допиті 2.05.2004 року свідчать, що конкретних відмінних прикмет особи, яка стріляла в потерпілого, він не назвав і це питання з ним не з'ясовувалось. Стверджував, що бачив чотирьох чоловіків, які стояли в неосвітленому місці, тобто в темноті (т.1, а.с. 166-168).

На наступному допиті свідок ОСОБА_21. висловив сумнів у тому, що може впізнати особу, яка стріляла в потерпілого. (т.1, а.с. 169 -170).

На впізнанні, яке проводилось 4 листопада 2004 року, тобто через півроку після події, ОСОБА_21. серед осіб, пред'явлених для впізнання, в особі ОСОБА_1. впізнав чоловіка, який стріляв у потерпілого. При цьому схожість пояснював наявністю в ОСОБА_1. таких же як і в особи, що стріляла, залисин і такої ж статури (т.6, а.с. 23-25).

З приводу показань, даних ним на досудовому слідстві, ОСОБА_21. в суді не вдалось допитати у зв'язку з його смертю (т. 6, а.с. 370).

З огляду на те, що свідок ОСОБА_20. при пред'явленні особи для впізнання з вірогідністю вказав на ОСОБА_1. як на особу, котра за загальними прикметами схожа на чоловіка, який стріляв у потерпілого, а ОСОБА_21. упізнав його за прикметами, про які він всупереч вимогам ч. 1 ст. 174 КПК України (1001-05) в попередніх показаннях не повідомляв, таке впізнання як у першому так і в другому випадках викликає сумнів у своїй об'єктивності. Проте і ця обставина залишилась поза увагою суду і питання про допустимість і достовірність цих доказів ним не обговорювались, унаслідок чого їм не дано належної оцінки.

Iз показань свідків ОСОБА_22., ОСОБА_20., ОСОБА_23. і ОСОБА_24. вбачається, що чоловік, який вчинив постріл у ОСОБА_9. був одягнутий у шкіряну або ж виготовлену із плащової тканини довгу куртку темного кольору і накульгував на праву ногу. За показаннями ОСОБА_22. і ОСОБА_20. ця особа перебувала в очевидному стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння (т.1, а.с. 149-150, 151-153, т. 6, а.с. 32-34, 35-37, 253; т. 1, а.с. 135-137, 141-143; т. 6, а.с. 252-253; т.1, а.с. 154-155, 157; т. 6, а.с. 3-5, 254; т. 1 а.с. 160-162, 163-165;, т. 6, а.с. 8, 254).

ОСОБА_1. на допитах на досудовому слідстві і в суді показував, що ввечері 1 травня 2004 року такої вади, як накульгування на праву ногу, не мав і був одягнутий у светр.

Iз показань ОСОБА_15. і ОСОБА_19. вбачається, що ОСОБА_1. в ніч на

2 травня 2004 року в описану зазначеними вище свідками куртку одягнутий не був, не кульгав і знаходився в тверезому стані ( т.6, а.с. 111-113, 114-115, 253 (зв.); 116-117, 118-119, 254).

Як видно із вищенаведеного, показання свідків ОСОБА_20., ОСОБА_22., ОСОБА_23. та ОСОБА_24. про конкретні прикмети особи, яка вчинила постріл у потерпілого, суттєво відрізняються від показань свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_15. і ОСОБА_19. щодо зовнішнього виду ОСОБА_1., зокрема, його одягу, а також стану, в т.ч. і здоров'я, в якому він перебував у день вчинення злочину. Незважаючи на це, така обставина не потрапила в поле зору органу досудового слідства і суду і їй відповідної оцінки як в обвинувальному висновку, так і у вироку, не дано.

Свідки ОСОБА_13., ОСОБА_25. і ОСОБА_16. показували, що виявлена і вилучена з місця події гільза була з-під патрона, якого станом на 1 травня 2004 року серед боєприпасів, які знаходились у розпорядженні Шосткінського МРВ УМВС України в Сумській області, не було (т.6, а.с. 333-334, 356, 357).

Показання цих свідків судом не перевірялись, хоча з'ясування походження патрона, кулею з якого був убитий потерпілий, мало важливе значення, оскільки відповідно до показань свідка ОСОБА_10., яким суд надав віри, ОСОБА_1. здав йому всі набої до зброї (т.6, а.с. 96-97).

Що ж стосується даних висновку судово-балістичної експертизи

№ 8323/8324 від 26.10.2004 року, на який суд послався у вироку як на беззаперечний доказ того, що вилучена із трупа потерпілого куля була відстріляна саме із пістолета, закріпленого за ОСОБА_1., то вони не є безсумнівними в їх правильності, про що свідчить наступне.

Так, описуючи в дослідній частині висновку експертизи виявлені на вилученій з місця події гільзі сліди зброї, із якої вона була відстріляна, експерт зазначив, що вони є недостатньо виразними, а тому вирішити питання про їх придатність для ідентифікації можливо лише в кожному конкретному випадку порівняльного дослідження по мірі надання зброї (т.1, а.с. 104-109).

Отже, сформулювавши в такий спосіб причину, через яку не вдалося ідентифікувати гільзу, вилучену з місця події, з експериментальними гільзами, відстріляними з наданих на експертизу пістолетів, у т.ч. і з пістолета "ПМ" № БС 5399, експерт дав привід вважати, що дана гільза могла бути відстріляною з іншої зброї, яка не була предметом дослідження, що вступає в суперечність з висновком експертизи в тій частині, в якій категорично стверджується, що вилучена із трупа потерпілого куля була вистріляна із закріпленого за ОСОБА_1. пістолета.

Зазначена обставина також залишилась поза увагою суду.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що досудове та судове слідство проведені однобічно і неповно, внаслідок чого залишились недослідженими вказані вище обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи та постановлення в ній законного й обгрунтованого рішення, що відповідно до положень ст. 368 КПК України (1001-05) є підставою для скасування постановлених щодо ОСОБА_1. судових рішень і направлення справи на нове розслідування. При новому розслідуванні органу досудового слідства, зокрема, необхідно:

- переглянути постанову слідчого від 28.12.2004 року на предмет законності і обгрунтованості закриття щодо ОСОБА_10. кримінальної справи, оскільки закрита вона, на думку колегії суддів, з непереконливих мотивів. Крім того, наявність такого рішення свідчить, що доводи касаційних скарг засудженого і його захисників про наявність між слідчим і ОСОБА_10. певного компромісу на дачу ним вигідних для органу досудового слідства показань взамін на закриття справи, не позбавлені підстав. Спростувати такі твердження без скасування цієї постанови і проведення ретельного розслідування обставин отримання ОСОБА_1. зброї не видається можливим;

- установити осіб, які могли б підтвердити факт перебування ОСОБА_1. в приміщенні Шосткінського МРВ міліції та отримання ним зброї ввечері 1 травня, або факт її здачі вночі 2 травня 2004 року;

- обговорити питання про допустимість та достовірність як доказів даних, отриманих при пред'явленні ОСОБА_20. та ОСОБА_21. для впізнання ОСОБА_1.;

- шляхом наведення переконливих мотивів, які б грунтувалися на матеріалах додаткової перевірки, усунути суперечності в показаннях свідків щодо особливих прикмет особи, яка стріляла в потерпілого, та про відсутність таких у ОСОБА_1.;

- перевірити наявність станом на 1.05.2004 року в Шосткинському МРВ боєприпасів до пістолетів конструкції Макарова "ПМ", виготовлених на Юрюзанському механічному заводі в 1982 році;

- у разі негативного результату вжити заходів для з'ясування походження патрона, який був використаний при вбивстві потерпілого;

- призначити повторну судово-балістичну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої, крім питань, зазначених у постанові слідчого від 4.10.2004 року (т.1, а.с. 101), поставити і питання про те чи не є вилучені з місця події гільза та із трупа ОСОБА_9. куля частинами одного патрона, а також, чи не виключається відстріл цієї гільзи з пістолета конструкції Макарова "ПМ" № БС 5399;

- більш ретельно перевірити висунуті ОСОБА_1. та його захисниками версії про причетність до вбивства ОСОБА_9. інших осіб.

У зв'язку зі скасуванням вироку підлягають скасуванню і окремі ухвали як передчасні.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. та його захисників ОСОБА_2. і ОСОБА_3. задовольнити частково.

Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 19 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1, а також окремі ухвали, постановлені місцевим судом на адресу прокурора Сумської області, скасувати, а справу направити на нове розслідування.