Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Таран Т.С., Філатова В.М.,

за участю прокурора

Морозової С.Ю.,

захисника та засудженого ОСОБА_3, ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва та касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 вересня 2006 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, не судимого в порядку ст. 89 КК України (2341-14) ,

- за ч. 2 ст. 189 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 146 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) на 5 років позбавленні волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 189 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 146 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно призначено 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Щодо ОСОБА_2 вирок не оскаржувався.

За вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони 5 листопада 2005 року приблизно о 5 годині 30 хвилин, перебуваючи у салоні автомобіля марки "BMW-520", поблизу станції метро "Шулявська" у м. Києві, застосовуючи до ОСОБА_5 насильство, вимагали передачі майна на суму 450 грн., а в цей же день приблизно о 6 годині 30 хвилин поблизу грального клубу "Кінг" у м. Києві, завдаючи ОСОБА_6 удари бейсбольною битою, вимагали передачі 450 грн., після чого потерпілих незаконно позбавили волі, одягнувши на їх руки наручники та пристебнувши їх до підголівника заднього сидіння вказаного автомобіля.

Крім цього, ОСОБА_1 5 листопада 2005 року приблизно о 5 годині 30 хвилин відкрито заволодів майном ОСОБА_5 на суму 367 грн. та ОСОБА_6 на загальну суму 280 грн. 5 коп., а в цей же день о 9 годині проник у приміщення квартири, де проживав ОСОБА_5, та застосовуючи до нього насильство, яке не було небезпечним для його життя та здоров'я, відкрито заволодів його майном на загальну суму 300 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить судові рішення щодо її підзахисного ОСОБА_1 змінити: виключити його обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) та пом'якшити йому покарання, крім того, посилається на те, що її підзахисний не був ініціатором протиправних дій щодо потерпілих.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що судом не враховано усіх даних про його особу, тому призначено надто м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який просив вирок щодо нього залишити без змін, захисника ОСОБА_3, яка просила задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, прокурора, яка просила касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Обгрунтованість засудження ОСОБА_2 і правильність кваліфікації його дій не оспорюються.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, в тому числі й у відкритому заволодінні майном чужим майном з проникненням у житло, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, зокрема: показаннями самого ОСОБА_1 про обставини вчинення злочинів, який не заперечував, що заходив до квартири ОСОБА_5 з метою заволодіння майном. Ці показання ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших, протоколами відповідних слідчих дій.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив вищезазначені злочинні дії, а доводи скарги захисника ОСОБА_4 про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 186 КК України (2341-14) та необхідність пом'якшення йому покарання є безпідставними. Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 146, ч.2 і 3 ст. 186 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів касаційного подання прокурора про м'якість призначеного покарання ОСОБА_2, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд же, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні тяжких та середньої тяжкості злочинів, при призначенні йому покарання фактично не врахував ступеня тяжкості ним скоєного і даних про його особу, перерахувавши лише пом'якшуючі обставини, але не навів належних мотивів, з яких підстав ці обставини дають можливість звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Тому зазначений вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання йому має бути призначеним з дотриманням вимог ст.65 КК.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В решті вирок залишити без змін.