Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 20 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим А. Кошмана на вирок щодо ОСОБА_1,

вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 листопада 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку міста Орджонікідзе Дніпропетровської області, раніше судиму: 1) 13 травня 1993 року за ст. 229-6 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 20 грудня 1996 року за ст. 140 ч. ч. 2 і 3 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі; 3) 1 червня 2001 року за ст. 229-6 ч. 1 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнену 1 липня 2003 року за відбуттям строку покарання, -

засуджено за:

- ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 311 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі вимог ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 2 роки позбавлення волі.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано судом винною і засуджено за те, що вона 14 серпня 2006 року близько 5-ої години на вулиці Червоноармійській в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у невстановленої особи придбала: особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракційний опій, вагою 1, 31 грами, а також 1 мл прекурсору - ангідрид оцтової кислоти вагою 0, 8 грами. Зазначені наркотичний засіб і прекурсор вона перевезла і стала зберігати за місцем свого тимчасового проживання у квартирі АДРЕСА_1.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про зміну вироку суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 Свою вимогу він обґрунтовує тим, що судом її за ч. 2 ст. 309 КК України засуджено неправильно, оскільки відсутня кваліфікуюча ознака - повторність. Суд неправильно вирахував строк погашення попередньої судимості ОСОБА_1 через те, що в даному випадку необхідно було керуватися правилами, передбаченими у Прикінцевих та перехідних положеннях Кримінального кодексу (2341-14) 2001 року.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів й по суті у поданні не заперечується.

Кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України колегія суддів вважає правильною і не погоджується з викладеними у поданні прокурора доводами про відсутність в діях засудженої кваліфікуючої ознаки - повторності. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засуджувалася у 1996 року за вчинення тяжкого злочину (ч. 3 ст. 140 КК України), за яке їй призначалося покарання у виді 4 років позбавлення волі і судимість за цей злочин була б погашена у відповідності до вимог ст. 55 КК України 1960 року. Однак, у 2001 році ОСОБА_1 було засуджено за новий злочин, вчинений нею в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком і призначено їй покарання із застосуванням вимог ст. 43 КК України 1960 року. Таким чином, ОСОБА_1 вважається особою, яка має непогашену судимість за вироком від 1 червня 2001 року, за яким визначено покарання за два злочини, один з яких є тяжким. Оскільки передбачений законом строк для погашення судимості за вказаним вироком не закінчився (відповідно до вимог ст. 89 КК України особи, які вчинили тяжкі злочини, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом шести років не вчинять нового злочину), то й вважати, що судимість за вироком від 1 червня 2001 року є погашеною, підстав немає. Отже немає підстав й для виключення з вироку посилання на кваліфікуючу ознаку вчинення злочину - повторності, як про це порушує питання прокурор.

Покарання ОСОБА_1 визначено у межах закону з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про її особу, а також усіх обставин справи й по суті у поданні не оспорюється.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим про перегляд вироку Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1.

_________________________________________________