Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Шевченко Т.В., Кузьменко О.Т.едькиР

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 15 листопада 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Яготинського районного суду Київської області від 16 лютого 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 191 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з прийняттям, збереженням та реалізацією товарно-матеріальних цінностей строком 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 1 рік.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 750 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, працюючи оператором автозаправної станції ПП "Транс-Експрес-Сервіс", що розташоване по вул. Бондаренка, 1-а у с. Богданівка Яготинського району Київської області, власником якого є ОСОБА_2, перебуваючи на робочому місці викрав з каси підприємства гроші у сумі 3 154 грн. 56 коп. і залишив територію автозаправної станції, розпорядившись вказаними грішми на власний розсуд.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на те, що суд, всупереч вимогам ст. 77 КК України (2341-14) , звільнив ОСОБА_1 з випробуванням як від основного так і від додаткового покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Згідно з положенням ч.1 ст. 75 КК України (2341-14) , з випробуванням звільняються засуджені особи лише від відбування певних видів основного покарання, а призначені при цьому додаткові покарання (ст. 77 КК України (2341-14) ) підлягають реальному виконанню, про що суд має зазначити у резолютивній частині вироку.

Такі роз'яснення містяться і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року"Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Місцевий суд при постановлені вироку щодо ОСОБА_1 звільнив засудженого з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) як від основного так і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язанні з прийняттям, збереженням та реалізацією товарно-матеріальних цінностей строком 1 рік, що не грунтується на вимогах закону.

За таких обставин, вирок щодо ОСОБА_1 слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

При новому судовому розгляді справи місцевому суду необхідно усунути зазначене порушення закону та постановити щодо ОСОБА_1 обгрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 16 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.