КолегіясуддівВищогоадміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09липня 2013 рокуу справі за позовом Дніпродзержинського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

У липні 2012 року Дніпродзержинський міський центр зайнятості звернувсяв суд з позовом, в якому просивстягнути з ОСОБА_4 кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 2346,64 грн.

В обґрунтування позову вказував на те, що ОСОБА_4 у період отримання допомоги по безробіттю знаходилась у трудових відносинах з ПАТ КБ "ПриватБанк" таотримувала дохід з ознакою доходу 01 "заробітна плата".

ПостановоюДніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 рокув задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Дніпродзержинського міського центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 2346,64 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях позивач вважаючи, що судом апеляційної інстанції встановлено дійсні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішеннясуду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у період отримання допомоги по безробіттю знаходилась у трудових відносинах з банком та не подала своєчасно відомості про обставини, що вливають на умови виплати, а тому, враховуючи пункт 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533-III (1533-14) ), вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в Дніпродзержинському міському центрі зайнятості в період з 08 червня 2007 року по 18 червня 2008 року.

15 червня 2007 року наказом № НТ070615 ОСОБА_4 надано статус безробітної, призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі відповідно до пунктів 1, 3, 4, статті 22, пункту 1 статті 23 Закону № 1533-III, пункту 2.1 Порядку допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (z0915-00) , та розпочато її виплату.

Відповідно до наказу від 18 липня 2007 року № НТ070718 перераховано суми допомоги по безробіттю, 03 вересня 2007 року наказом № НТ070903 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з проходженням безробітним професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням ДСЗ відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 31 Закону № 1533-III та призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання у зв'язку із зарахуванням на навчання відповідно до пункту 1 статті 27 Закону України № 1533-III.

31 січня 2007 року наказом № НТ080131 припинено виплату матеріальної допомоги в період професійного навчання у зв'язку із закінченням навчання та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до протоколу засідання робочої групи з питань розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 15 квітня 2010 року № 12, Дніпродзержинським міським центром зайнятості отримано акт № 16 від 10 березня 2012 року від Бабушкінського центру зайнятості стосовно факту одночасного перебування на обліку в Дніпродзержинському міському центрі зайнятості та трудових відносинах з ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк".

10 березня 2010 року було проведено звірку даних з банком, встановлено факт приховування відомостей про працевлаштування в період одержання допомоги по безробіттю.

Бабушкінським центром зайнятості складено акт № 16 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10 березня 2010 року, яким встановлено, що особи надавали послуги роботодавцю згідно з укладеними договорами цивільно-правового характеру, за що отримували грошову винагороду та перебували на обліку в центрах зайнятості як безробітні і отримували допомогу по безробіттю. Висновок зроблений з урахуванням відповіді банку від 02 лютого 2010 року.

Згідно листа від 02 лютого 2010 року № 30.1.0.0.03-6591115, із особами, зазначеними у запиті, банком були укладені договори про банківське обслуговування, в рамках якого публічно було запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів .

З довідки Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 24 травня 2011 року № 19651/10/10-130 вбачається, що відповідно до центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України ОСОБА_4 в період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року отримувала доходи від ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" з ознакою доходу 01 "Заробітна плата" за 4 квартал 2007 року у розмірі 30 грн., за 1 квартал 2008 року у розмірі 232,80 грн., за 2 квартал 2008 року у розмірі 110,40 грн., за 3 квартал 2008 року у розмірі 32 грн.

В актах банку, що містяться в матеріалах справи визначений результат дій клієнта банка, а саме визначено список залучених клієнтів. Так, згідно акту від 31 травня 2008 року залучено 10 осіб, винагорода склала 72 грн.; акту від 31 березня 2008 року залучено 24 особи, винагорода склала 172,80 грн.; акту від 30 квітня 2008 року залучено 2 особи, винагорода склала 14,40 грн.; акту від 31 грудня 2008 року залучено 5 осіб, винагорода склала 30 грн.; акту від 31 січня 2008 року залучено 10 осіб, винагорода склала 60 грн.; акту від 30 червня 2008 року залучено 3 осіб, винагорода склала 24 грн.

08 червня 2010 року наказом № НТ100608 ОСОБА_4 знята з обліку відповідно до пункту 20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян які шукають роботу і безробітних", вирішено повернути кошти, що були виплачені раніше, а саме 2346,64 грн., які складаються з суми допомоги по безробіттю - 1141,36 грн. матеріальної допомоги в період професійного навчання - 303,03 грн. та вартості професійного навчання - 901,25 грн.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Пунктом 4 частини 4 статті 50 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В даному випадку позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_4

У зв'язку з цим, на думку колегії суддів, цей випадок не підпадає під дію пункту 4 частини 4 статті 50 КАС України, тому що даний спір є не публічно-правовим, а приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1884а15.

За правилами частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а касаційне провадження закриттю з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.

Роз'яснити позивачу право звернення із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства.

ухвала оскарженню не підлягає.